на сайті  
   
 
Вівторок, 14 липня 2020 року
 






Ваша думка
З якими правовими питаннями у Вас найчастіше виникають труднощі?
оформлення спадщини
оформлення права власності
оренда земельної ділянки
розлучення
позбавлення батьківських прав
оскарження рішень чи бездіяльності органів державної влади
оформлення субсидії
виплата аліментів
виправлення описки в документах
Інше:

        

Переглянути результати

 

Рекомендуємо
 

Загрузка...






Архів газети "Галицьке слово"

2020 рік


2019 рік


2018 рік


2017 рік


2016 рік


2015 рік


2014 рік


2013 рік


2012 рік


2011 рік


2010 рік



Господь застеріг від гріха
15.07.2011 | 10:58 | Переглядів: 1809
Рейтинг

     Господь застеріг від гріхаПилип повернувся з інституту додому. Недбало кинув сумку в прихожій. Поквапливо роздягнувся, кинув коротке «Привіт» матері, що поралася на кухні. Знову зачинився у своїй кімнаті. Віра Петрівна зрозуміла, що із сином коїться щось неладне. Останнім часом став якийсь сам не свій. Ходить понурий, мовчить, на запитання відповідає неохоче. Іноді взагалі відмовчується. Може, проблеми з навчанням або ж з Настею посварився. Та хіба розкаже? Серце матері крається, а на очі навертаються сльози, коли бачить вона, що синові погано. Адже він у неї один-однісінький. Більше нікого. Була ще мати... Минуло півроку, як схоронили. Виховувала хлопця сама, тому й так особливо боляче переживала його невдачі.
          Ох! І нелегко їй було! І жінка поринула у спогади…
          Згадала, як була молодою, веселою та красивою дівчиною, як за нею упадав юнак із паралельної групи, як покохали одне одного, як гуляли під зоряним небом літніми вечорами...
          Та щастя тривало недовго. Одного дня зрозуміла, що носить під серцем дитину. Їй не терпілося поділитись радісною, як тоді думала собі вона, новиною з коханим. Мріяла, що той підхопить її на руки, розцілує…і вони одружаться.
          Тільки-но він прийшов, як дівчина кинулась в обійми і поділилася звісткою. Хлопець різко відштовхнув її від себе і невдоволеним тоном став пояснювати: «Яка дитина, самі іще зовсім діти, як ми будемо її виховувати. Я ще не можу стати батьком. А як же навчання? Та взагалі я ще молодий і зовсім не нагулявся. Зроби аборт»...
          Такої реакції від свого коханого Віра не чекала. Він пішов, гримнув дверима, не попрощався. Вже на другий день побачила його в компанії Оксани з другого курсу. Вони йшли, трималися за руки, весело про щось сперечались. А в бідолашної, немов би земля під ногами розступилася, запаморочилася голова...
          «І що ж їй тепер робити? Як бути далі?». Вона надіялася на підтримку коханого. А зараз залишилася сама зі своїми проблемами. Дівчина довго роздумувала, як їй бути... Наважилася на аборт. «Зроблю і ніхто ні про що не дізнається...
          А як по-іншому? Сама вона не зможе ростити дитину. У неї немає ні освіти, ні роботи, ні підтримки. Сьогодні після семінару поїду до лікарні», – думала собі.
          День був важкий. Напередодні допізна готувалася, не виспалася. Останнім часом вона постійно почувається втомленою. Дорогою до лікарні незчулася, як задрімала в тролейбусі.
          Сниться їй, що гуляє вона полем, яке вкрите ромашками, а сама одягнена в довгу білу сукню. Навкруги так прекрасно! Пташки співають... Сонечко гріє. Бачить вона, що їй назустріч іде хлопчик, років шести. Та такий гарний, немов янголятко: біленький, кучеряве волоссячко, великі, блакитні очі, хіба що крил не має. Іде їй назустріч з відкритими для обіймів рученятами, а вона чомусь його уникає, в свої обійми не приймає…
          Проснулася від легкого дотику до плеча і слів:
          – Дівчино, це кінцева зупинка. Ви що не виходите?
          Пробурмотівши щось нерозбірливе у відповідь, похапцем вийшла на вулицю. Лікарня зустріла її похмурими коридорами. А старенька санітарка замість привітання з огидою сказала:
          – Іще одна.
          Підійшла під кабінет. Присіла на лавочку. Стала чекати своєї черги. А черга немаленька. «Я не одна така», – подумала. Мимоволі згадувався дивний сон. Сірі стіни тиснули, ніби звужуючись навколо неї, стало душно і трудно дихати, повітря здавалося густим. Ця атмосфера гнітюче вплинула на бідолашну дівчину. Заплющила на хвильку очі, а перед нею янголятко з білими кучерями та сумними блакитними очима, що дивляться на неї з докором.
          – Наступна!, – крикнула медсестра. Від цього Віра стрепенулася і розплющила очі. Оглянулась іще раз довкола: сірі стіни, важке повітря, гнітюча атмосфера і двері з табличкою «операційна».
          – Господи, що я роблю?! – з жахом пронеслося в її голові. До її затуманеної свідомості тільки тепер дійшло, що вона ледь було не зробила найбільшої помилки у своєму житті – взяла б такий важкий гріх на душу.
          Схопилася з лавки, як прокажена, вискочила з будинку. Отямилася в парку на лавочці… Заридала... Раптом відчула ніжний дотик до свого плеча. Повернула голову і побачила стареньку бабусю. Та лагідно запитала:
          – Чого ти так ридаєш, дитинко? Горе яке в тебе? Може хтось, не дай Бог, помер, а чи важко захворів?
          Стихла. На мить задумалась і тихенько прошепотіла у відповідь:
          – Ні! Не помер ніхто, не захворів. Просто дуже тяжко мені на душі...
          – Послухай мене, дитино, я вже стара, на своєму віку багато різного бачила. Бог дає нам випробувань рівно стільки, скільки ми можемо знести, ні крапельки більше. Моя тобі порада. Іди в церкву. Постав Богу свічку та помолися. Побачиш, що стане легше. Іди, іди!
          Віра слухняно підвелася з лавки та поволі побрела алеєю. Ноги самі несли її до храму Господнього. Впавши на коліна, плакала і ревно молилася.
          – Прости мені, Господи, що я ледь було не согрішила, і ти мене прости, ще ненароджений синочку, – шептала опухлими від сліз устами. Молилася довго, а коли вийшла із храму, відчула неймовірне полегшення і якесь душевне піднесення.
          Вона знайде в собі сили. Народить і виховає свою дитину. Ось зараз прийде додому і все розкаже матері. Правда, не знає, як та сприйме це все, але це єдина рідна людина, з якою слід поділитися. Вірі хотілося їй якнайшвидше розповісти.
          На превелике Вірине здивування, новину мати сприйняла досить спокійно. Хвильку помовчала, підвелася, обіперлася руками об стіл, авторитетно мовила:
          – Будемо народжувати і виховувати. Не хвилюйся, одну дитину на ноги поставимо.
          Мабуть, це у них доля така – бути матерями-одиночками, а матері так хотілося, щоб дочка не повторила тих же помилок, що й вона в молодості.
          Віра кинулася в обійми матері... Вона знайшла підтримку рідної людини. А цієї підтрими їй так не вистачало останнім часом.
          А потім… було важко. Навчання (щоправда, довелося перевестись на заочне), робота на фабриці і в лікарні. Малий Пилипко часто хворів. Пам’ятає, як безсонними ночами, сидячи біля ліжка хворого сина, переживала, щоб швидше одужав, щоб був  здоровий, щоб гарно вчився, щоб, не доведи Господи, не попав у погану компанію. Та й взагалі, щоб виріс гідною і чесною людиною.
          От і син вже зовсім дорослий. Швидко злетів час.
          Пилип кілька хвилин стояв на порозі кухні і спостерігав, як мати задумана біля плити щось помішувала у каструлі. Вона не бачила сина, витала в думках десь далеко.
          – Мамо!.. Мені треба з тобою серйозно поговорити!
          Слова сина повернули її із спогадів до реальності. Витерла руки об фартуха, присіла на стілець і тихо сказала:
          – Слухаю тебе, синку. Якась біда у тебе, неприємності, а чи проблеми?.. Поділися зі мною, я ж твоя мати і постараюсь зрозуміти, порадити, допомогти.
          Син опустився біля неї на коліна:
          – Мамо, що я накоїв!? – став картати себе хлопець, – пам’ятаєш Катрусю, мою одногрупницю, ту, що минулого року була на моєму дні народження. Так от, вона… вона, мамо, вона вагітна.
          Я знаю, що ще дуже молодий, заводити сім’ю мені іще рано, але я люблю її і не покину. Знайду роботу, переведуся на заочне відділення і буду підтримувати Катю та виховувати свою дитину. По-іншому поступити я не можу. Ти мене засуджуєш?!.
          Мати мовчала, на її очах бриніли сльози, а в душі підіймалася хвиля гордості за сина. І все-таки правильно вона його виховала: сильний, сміливий, відповідальний. Він не покинув свою Катрусю, як колись покинув її його батько.
          Син чекав реакції матері на цю приголомшливу звістку. Віра Петрівна міцно обняла його і тихо зронила:
          – Правильно чиниш, сину! Чесною людиною виріс. Старання мої не були  даремними. А знаєш що? Запрошуй свою Катрусю завтра до нас у гості. Буду знайомитися ближче з невісткою.
          Сьогодні син із невісткою швидше повернулись з роботи, радісно сповістили, що скоро в Іринки буде братик або сестричка. Онучка вже шукає ім’я.
          Віра Петрівна спостерігає за щасливим сином та його сім’єю і вкотре шепче слова молитви, дякуючи Богу за те, що оберіг її від найбільшої помилки життя, яку вона ледь було не зробила...
          Дякує Богові, що відвернув від гріха...

Олена Перлова






Коментарі:

Роман Реведжук:
31.07.2011 11:35:11

Повчальний матеріал, жаль що не Завжди виходить так як би хотілось. А в житті буває та: чого найбільше чого боЇшся в те й попадаєш!!!


Ім’я:
Коментар:

Скільки буде 9 + 4 =

* Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях.
Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти.
Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.







Галицький чат
n
10:56:20 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:24 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:34 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:42 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
сестра
17:05:10 20-05-2014

Звертаюся до всіх небайдужих = у Галицькій ЦРЛ народила дитину 16річна сирота з дитячого будинку! Потребує дитячих речей,харчування,памперсів!!! Допоможемо всі,хто чим може!!!
Гнатенко Іван
18:11:47 23-05-2014

До сестра напишіть, будь ласка, якісь координати, куди чи кому надавати гроші чи допомогу в іншій формі.
сестра
09:14:34 01-06-2014

До Гнатенко Дівчина знаходиться у Галицькій ЦРЛ,дитячому відділі,бо не має куди йти з дитиною!
сестра
09:17:11 01-06-2014

До Редактора!!!!! Народ інтересується на кого Ви працюєте????Чому доступ в чат зробили по реєстрації???Щоб народ не міг ВІЛЬНО! зайти і написати чи прочитати правду????
сестра
09:18:25 01-06-2014

Редактору! А може тому,що Ви як були при регіонах,так і сидите?????
Теслюк Володимир
21:14:50 01-06-2014

Шановна сестро, ніхто нікому ніколи не забороняв писати в чаті ПРАВДУ!!! І ніхто не обмежував вхід до чату... Ви самі вільно увійшли і пишете те, що маєте на думці... Реєстрацію запроваджено як і на інших сайтах для того, щоб можна було виявити непорядних дописувачів, які дозволяли собі писати тут образливі і нецензурні висловлювання. Щодо "регіонів", то я там ніколи не був, і працюю виключно для людей. Дякую.
Теслюк Володимир
21:17:14 01-06-2014

Доречі, Ви, сестро, теж могли б назвати своє справжнє ім'я... )))))) Чи Ви боїтеся?
сестра
13:38:55 02-06-2014

Та мені нема чого боятися..... Продажної влади???Це Ви при всіх владах співаєте їм честь і хвалу!!!!!
Теслюк Володимир
14:52:59 02-06-2014

Якщо Вам нема чого боятися, то підписуйтеся своїм іменем, яке Вам дали батьки...
Гнатенко Іван
18:21:03 02-07-2014

до сестра. невже так важко пройти хвилинну рпеєстрацію?? чи вже настільки низький рівень інтелекту, що важко написати e-mail і придумати простенький пароль???? яким же чином вам заважає вільно написати реєстрація??? ніхто ж не коректує ваші повідомлення!!!! Реєструйтеся і пишіть!!!!!
Гнатенко Іван
18:22:00 02-07-2014

до сестра. хоча можливо тут доречніше було б сказати відомою всім фразою: "якщо людина мертва, то це надовго, якщо дурна. то назавжди"!!!!!
Шмельова Марія Вадим
18:22:34 16-09-2014

Підкажіть будь ласка може кто здає квартиру в Галичі
петро
12:00:12 11-12-2014

КАЗКОВИЙ ГАЛЯЦ-ГРАД… Стольне місто на ріці Mов у чорта у руці. Пишно град ся розвиває І містян всіх розважає. Як прогнали ми орду Взяв наш Владко булаву. Мов до танцю він пішов І в палаци увійшов. Челядь громко промовляла І до танцю запрошала. Довгий крилами махав З писка слюні витирав. Всі бояри кричать: «Гуд!» Це наш славний Робін Гуд. Сотник Стримба не лапух Швидко Владка взяв в обух. Челядь тішиться гуде Все по нашому буде! Довгий крила вже сховав Слюні знову витирав. От князівство заживе Мов садочок розцвіте Новий князь добро несе Може буде добре вже. А князь Владко молодець Швидко дьоргав за уздець І не думав не гадав Владко воєвод придбав. Першим був князьок Назяр Той що їздив на позяр. Що палац си збудував Коли вогник поливав. І рука була тверда Била навіть мужика Матушку в дворі лупила Бо не рівно та ходила. Без Надії і Любві Кажуть не жили князі Владко теж не відставав І собі це все придбав. Надя глечики полоче І про всіх князьку стукоче А Любов немов в огні Це мабуть зловісні дні. Челядь тішиться, гуде До князька на чарку йде У палаци, як у двір Файний Владко брегадір. Війт місцевий теж мастак Ходить наче він батрак До Князька пороги б’є Грошики з казни кує. Час летить, шумить, гуде А князівство не цвіте Зароста все буряном Мов городець кабачком. Челядь тішиться, гуде Ще не час, усе буде. Довгий слюні повтирав І тепер вже промовчав. У князівстві знахар був Мірко звали, хто забув. Знав про все він і про всіх Хто здоровий, а хто псіх. Та в бояр на Мірка зуб Князь кричить: «Тобі каюк!» Стримба зібрання веде Знахар в суд і ось вам - фе. Що буде? Ніхто не знає Знахар ціхо ся сховав, Сотник й князь грушки щибає, Довгий знов ся заплював. Далі буде!Напишу!!! Я про всяку єрунду І про Галяцку княжну І про Стримбу орлика Про князівство й ослика.
Літописець галицький
10:08:56 22-12-2014

частина II Время знов прийшов писати Про князівство розказати. Про Старосту напишу І про всяку в світі бзду. Час пливе. Зима гряде! А життя гниле, гниле. Челядь тішиться, гуде, Ще не час, усе буде. Владко всівся у гнізді Мов кобила у вівсі. Стримба князя осідлав І на всіх він накладав. Та не тут прийшла біда З неба хмара насува. Славний град Станіславків Шле старостиних гонців. Челядь в раз заметушилась Щоб біда ця не случилась. В мить зібрали всю братву Не віддати булаву. Стримба зібрання зібрав Довгий крилами махав. І Лахоцький виступав: Похвалив і облизав, Владка так він шанував. Той Лахоцький - хитрий жук Лізе всюди як павук. Цей князьок бальона грав І народ свій обкрадав, Фіру не одну придбав Не одного обскакав. Слово мовив і князьок, Той, що міряв потічок, Вчив він трохи діточок Напивався як бичок. Крилось град його земля Це Федоря – ось імя. Обізвалась мамка Ріна Кажуть файна господиня: Ти староста не правий Вовка наш один такий. Спинку гарно він тримає Нашу челядь обіймає. Важність в нього своя є: Не чіпай ВОНО своє. Відстояли Владка всі Хоч князівство у біді. Всі городи в буряні, Але нам нужни свої Чемні, милії князі. Князь словами промовля Наче Гоголя слова. Віршем криє, покриває Челядь свою звеселяє. Владка тільки не сприйма Його рідная братва Та що пальці три тримає Й оселедці одягає. Брате наш, ти нас продав! Тільки трон ти обійняв, В душу ти нам так наклав Ти забув, хто тебе пхав?! Та ми браття всі такі Тільки нам зайти в князі Забуваєм хто ми. Ні?! Ось напевне нам каюк І загнемся наче крюк. При такому ґаздівстві Всі будемо у …..багні! Будем знов новин чекати І історію писати. А на цьому мабуть все!!! Далі буде! ХАЙ ЖИВЕ!!!
Літописець галицький
10:56:06 25-12-2014

Час глаголить знов прийшов Як процес в князівстві йшов. У палацах як було Про керовніцтво й бухло. Було так мов на балі Як у діда уві сні Матушки бухали За здоровя випивали. Князь хотів навксти лад Вскочив з трону і в палац. Там гучненько вже було, Мов базар усе гуло. Князь зайшов в четвертий ряд, Грюкав стукав все підряд. «Ви попались не шуміть. Це я князь в мить відчиніть. Стукай, грюкай і кричи Не дамо тобі ввійти. Тишком матушки кривлялись Та із князя насміхались. Ось керовніцтво князька Не вартує і нуля. Доведе він нас у мить Скоро не буде що пить. А Староста мудрий був Про невдаху не забув Про «здобутки» і опрос Каже Влодку досвідос. Челядь бистро ся зібрала До старости завітала «Хочем Влодка і усе! Це наш князь нехай буде». А Староста їм в отвіт: «Ви читали браття звіт?! При такому ґаздівстві Ви всі браття у …багні. «НИЖЧЕ ПЛІНТУС! Я кажу. Вірте браття не брешу. Краще в трон любий баран Ніж ваш князь і отаман. То ж чекайти ви письма Із містечка за Дніпра Дам вам мудрого орла Щоб ви вилізли з багна. Влодкові большой привіт Хай читає краще звіт. Розум хай пускає в хід І не лиже всім мов кіт. З цього байка виплива, Прочитавши сі слова. Не той князь що у сідлі Той, що розум в голові. Тож чекаймо вісточки для моєї кісточки От на цьому слові Бувайте здорові.
Пані Галичанка
20:27:13 25-12-2014

Автору цього "шедевру" не завадиило б трохи граматику повчити. А то це схоже на "творєніє" не дуже грамотного учня 5-го класу )))


E-mail:
Пароль:

Прізвище та ім’я:
E-mail:
Пароль:
Ще раз пароль:

УВАГА!
Після реєстрація на вашу електронну адресу прийде лист, в якому буде підтвердження реєстраниці.







Статистика


Locations of visitors to this page

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET



Наша кнопка:



Газета Галицьке слово м.Галич










 
Газета «Галицьке слово» © 2010 рiк. Всі права на авторські матеріали належать газеті «Галицьке слово».
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на газету «Галицьке слово», а при передруку
в інтернеті - з активним гіперпосиланням на galslovo.if.ua. Адреса для листування з редакцією: galslovo@ukr.net