на сайті  
   
 
Вівторок, 22 жовтня 2019 року
 







Електронна версія



Ваша думка
З якими правовими питаннями у Вас найчастіше виникають труднощі?
оформлення спадщини
оформлення права власності
оренда земельної ділянки
розлучення
позбавлення батьківських прав
оскарження рішень чи бездіяльності органів державної влади
оформлення субсидії
виплата аліментів
виправлення описки в документах
Інше:

        

Переглянути результати

 

Рекомендуємо
 

Загрузка...






Архів газети "Галицьке слово"

2019 рік

2018 рік

2017 рік

2016 рік

2015 рік

2014 рік

2013 рік

2012 рік


2011 рік


2010 рік



Цікаве зі спогадів про Т. Г. Шевченка
05.12.2013 | 18:52 | Переглядів: 1738
Рейтинг

     Навесні Карташевські виїхали за границю, а мене віддали Кулішам. Вони жили в Стрельні на дачі. Погано мені було, бо заставляли воду носити і поли (підлоги) мити. Я ходила в дірявих черевиках і обірвана. Тарас   Григорович  приїздив   сюди  на    пароході    щодня.    Здалеку видко, як іде.
     Я раз сижу на крилечку та співаю пісню: «Де мій милий чорнобривий коня напуває...». А він (Шевченко) підкрався та й каже: «А де ж твій милий?» Я нічого не знала... Я тоді жила в Стрельні з Кулішихою, і було мені дуже погано, а він прийде й пожалує.
     Шевченко їздив до мої знайомої. Вона жила в Карташевських – бонна. Я до неї було ходила в гості. То він ходив до неї й переказував, щоб передала мені. Якось ранком він приїхав й довго ходив в саду з Кулішихою, а я чистила дорожки. Каже Кулішиха: «Принеси води Тарасу Григоровичу».  А сама  пішла.
     Він  випив  воду  і  каже:   «Сідай  коло  мене». «Не  сяду». Він  нахмурився,  і  я  сіла. Каже:  «Підеш за мене?» Я сказала, що піду. Він написав Макарову  (за дозволом),  а  через  неділю  був отвіт. Тарас  Григорович  мені  нравився.
     Тоді я була зовсім дурна й не знала, який він великий чоловік. А Кулішиха каже: «Ти не знаєш його. Він сибіряка і п’яниця». А я його ніколи не бачила п’яним. Один Маркович все знав за Тараса. Брешуть, що він пив дуже горілку. Так мені аж досадно, що брешуть. Він мені подарунки подавав.
     Ото він мені привіз  з Федором перший  подарок – шість  пар кізлових  черевиків на шнурках,  бо  мої  були  з  пальцями, і  плед привіз, і  після книжечку, і дерев’яний хрестик гарної роботи.
     То я все посля назад послала.
     Питав вперед: «Чи підеш за мене?» Кажу: «Піду». Він каблучки привіз. А на другу неділю привіз Євангеліє в білому перепльоті із золотими замками. За тим привіз мені три низки коралів і сережки з медальйонами. В одному хрест з жемчужними віточками, на другому — в жемчузі серце й Мати Божа жемчугом всипана. І останній раз привіз скриньку малахітову й там 500 карбованців. Тоді я йому відіслала гроші, лиш ключик залишила. А ще раньше подарував іконочку Божої Матері, з другої сторони написано:  «Спаси і сохрани її». Пожар у мене як був, то це погоріло.
     До  шлюбу  Шевченко   справив  мені   одежу. На корсетці золоті ґудзики. Спідницю шовкову голубу і білі черевики,  і візитну одежу: шовковий білий козакин з голубою підкладкою і широкими рукавами з прорізами — золоті ґудзики і білу шляпу.
     Тільки я йому все відіслала. Каблучку послала (боялася Карташевських) і корсетки. А придане він купував і давав все в дім Andrie на Морской вулиці шити: пальто сріблясте і пальто біле, а корсетку підвінечну — бархатну, блакитну, з червоною і срібною лентою. Ящичок був прислав — там пудра і всяка всячина.
     Він все казав: «Давай повінчаємось», а з-за границі писали – підо-ждати. Як об’явили мені, що я вільна, він поцілував мене і каже: «Тепер, Ликеро, ти така, як всі люди». Після перевіз мене до своячениці Толстої. Та Толстая питала мене: «Чи любите Шевченка?» Я казала,  що  не  знаю. Як приїхала сестра до Толстої, то Тарас Григорович наняв кімнату на Васильєвському острові, й квартиру найняв там, щоб переїхати як подружимось, і дров купив багато...
     При мені Тарас мало писав. Бувало, прийду до нього в Академію наук, чаю нап’юся й він каже:  «Іди додому».
     Обід мені хтось приносив, а я не знаю звідки. Знаю лиш, що був добрий обід:  все було, що хотіла. Потім по обіді Тарас прийде до мене. Лондо возьмем та й їдемо кататися.
     Йому графиню сватали і його не пускав до мене Макаров – той пан, в якого я була кріпосная, хоч я й не була кріпосная, бо я була козачка. Тоді дізналася  про те,  як  визволилась. Грошей я мала 35 рублів. А найшовся такий адвокат. Каже: «Це буде коштувати 60 р.» Я йому кажу, що нічого не маю. «Якось то буде», – говорить, й за сім рублів зробив, що я відійшла від панів. Вони  не хотіли, щоб я йшла від них, а як вибралась,  усе відняли від мене.
     Я прихожу, було, до Шевченка в Академію, а він малює. Що він малює – глянути боюся. Знаєте, художник Крюков  в Смоленську – той знав усе.
     В Академії жив Тарас Григорович у втором етаже, а потім нагорі, тільки я не бачила; ту ж першу кімнату  бачила. Там світло було. Тут він вмер.
     Хата завалена. Господи! Вся хата завалена бумагами та картинами. Скрізь бумаги: і на столі, і на стульях. Де він спав, одягався, тої хати я не бачила, бо тут все сидів... і мій портрет на стіні повішав. Він мене написав в довгих сережках і стрічка була на голові. Той портрет я тримала, а як віддалася, то чоловік побив...
     Великих картин не було у Шевченка. Такі в нього були штучки (мольберт?); то він сидить та там малює  пензликом,  а  мене посадить  напроти.  Я  дивлюся.
     Очі він мав сиві, а вуса чорні, ніс тупий був, широкий. Тарас був добрий до мене. Як прийшла перший раз, то дуже зрадів: «Федоре, – каже, – моя молода  прийшла.  Давай нам  хоть  чаю».  Сам він пив чай завше з ромом, а мені кофе:  «Чого хоч?» Я не знала, чого  хтіла. Федір наніс всього. То його лакей був.
     Говорив Тарас все по-українськи. Українців  тоді  любили  в  Петербурзі, що й кімнати  прибирали  (по-українському).
     Це Тарас тоді вже з неволі вернувся... Розказував, як він писав у тюрмі та за халяву ховав. Передавав сюди. А послідній раз граф Толстой його визволив. Тарас і мене перевіз до його своячениці.
     Як він мене любив! Він був перший після батька і матері. А після, як відіслала подарунки, то розсердився. Каже:
     «Я думав,  що  то з овчарн овчата,
     А то  задрипані  дівчата».
     Так віршем і сказав,  і почав сердитись. Дивуюся, як він знав, що зо мною буде.
     «Я, –  каже, – в   неволі,  а   ти   вдовою;
     Ходимо   та   поглядаємо   
         один   на   другого».
     Як він знав усе!
     Мені вже все було прислане: і підвінечне знаряддя, і 500 рублів. Я йому назад послала, бо боялася, що пані Карташевська відбере. Я не сама відносила, а послали пани з горничною. А він не знав, що я не сміла не послати.
     Я втікла з свої кімнати до Марковичів і казала, що не піду за нього. Через Марковичів Шевченко вговорював мене!..
     
     

Спомини про Т. Шевченка п. Ликерії Полусмаківни






Коментарі:

Коментарів поки що нема.



Ім’я:
Коментар:

Скільки буде 10 + 8 =

* Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях.
Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти.
Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.









Галицький чат
n
10:56:20 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:24 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:34 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:42 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
сестра
17:05:10 20-05-2014

Звертаюся до всіх небайдужих = у Галицькій ЦРЛ народила дитину 16річна сирота з дитячого будинку! Потребує дитячих речей,харчування,памперсів!!! Допоможемо всі,хто чим може!!!
Гнатенко Іван
18:11:47 23-05-2014

До сестра напишіть, будь ласка, якісь координати, куди чи кому надавати гроші чи допомогу в іншій формі.
сестра
09:14:34 01-06-2014

До Гнатенко Дівчина знаходиться у Галицькій ЦРЛ,дитячому відділі,бо не має куди йти з дитиною!
сестра
09:17:11 01-06-2014

До Редактора!!!!! Народ інтересується на кого Ви працюєте????Чому доступ в чат зробили по реєстрації???Щоб народ не міг ВІЛЬНО! зайти і написати чи прочитати правду????
сестра
09:18:25 01-06-2014

Редактору! А може тому,що Ви як були при регіонах,так і сидите?????
Теслюк Володимир
21:14:50 01-06-2014

Шановна сестро, ніхто нікому ніколи не забороняв писати в чаті ПРАВДУ!!! І ніхто не обмежував вхід до чату... Ви самі вільно увійшли і пишете те, що маєте на думці... Реєстрацію запроваджено як і на інших сайтах для того, щоб можна було виявити непорядних дописувачів, які дозволяли собі писати тут образливі і нецензурні висловлювання. Щодо "регіонів", то я там ніколи не був, і працюю виключно для людей. Дякую.
Теслюк Володимир
21:17:14 01-06-2014

Доречі, Ви, сестро, теж могли б назвати своє справжнє ім'я... )))))) Чи Ви боїтеся?
сестра
13:38:55 02-06-2014

Та мені нема чого боятися..... Продажної влади???Це Ви при всіх владах співаєте їм честь і хвалу!!!!!
Теслюк Володимир
14:52:59 02-06-2014

Якщо Вам нема чого боятися, то підписуйтеся своїм іменем, яке Вам дали батьки...
Гнатенко Іван
18:21:03 02-07-2014

до сестра. невже так важко пройти хвилинну рпеєстрацію?? чи вже настільки низький рівень інтелекту, що важко написати e-mail і придумати простенький пароль???? яким же чином вам заважає вільно написати реєстрація??? ніхто ж не коректує ваші повідомлення!!!! Реєструйтеся і пишіть!!!!!
Гнатенко Іван
18:22:00 02-07-2014

до сестра. хоча можливо тут доречніше було б сказати відомою всім фразою: "якщо людина мертва, то це надовго, якщо дурна. то назавжди"!!!!!
Шмельова Марія Вадим
18:22:34 16-09-2014

Підкажіть будь ласка може кто здає квартиру в Галичі
петро
12:00:12 11-12-2014

КАЗКОВИЙ ГАЛЯЦ-ГРАД… Стольне місто на ріці Mов у чорта у руці. Пишно град ся розвиває І містян всіх розважає. Як прогнали ми орду Взяв наш Владко булаву. Мов до танцю він пішов І в палаци увійшов. Челядь громко промовляла І до танцю запрошала. Довгий крилами махав З писка слюні витирав. Всі бояри кричать: «Гуд!» Це наш славний Робін Гуд. Сотник Стримба не лапух Швидко Владка взяв в обух. Челядь тішиться гуде Все по нашому буде! Довгий крила вже сховав Слюні знову витирав. От князівство заживе Мов садочок розцвіте Новий князь добро несе Може буде добре вже. А князь Владко молодець Швидко дьоргав за уздець І не думав не гадав Владко воєвод придбав. Першим був князьок Назяр Той що їздив на позяр. Що палац си збудував Коли вогник поливав. І рука була тверда Била навіть мужика Матушку в дворі лупила Бо не рівно та ходила. Без Надії і Любві Кажуть не жили князі Владко теж не відставав І собі це все придбав. Надя глечики полоче І про всіх князьку стукоче А Любов немов в огні Це мабуть зловісні дні. Челядь тішиться, гуде До князька на чарку йде У палаци, як у двір Файний Владко брегадір. Війт місцевий теж мастак Ходить наче він батрак До Князька пороги б’є Грошики з казни кує. Час летить, шумить, гуде А князівство не цвіте Зароста все буряном Мов городець кабачком. Челядь тішиться, гуде Ще не час, усе буде. Довгий слюні повтирав І тепер вже промовчав. У князівстві знахар був Мірко звали, хто забув. Знав про все він і про всіх Хто здоровий, а хто псіх. Та в бояр на Мірка зуб Князь кричить: «Тобі каюк!» Стримба зібрання веде Знахар в суд і ось вам - фе. Що буде? Ніхто не знає Знахар ціхо ся сховав, Сотник й князь грушки щибає, Довгий знов ся заплював. Далі буде!Напишу!!! Я про всяку єрунду І про Галяцку княжну І про Стримбу орлика Про князівство й ослика.
Літописець галицький
10:08:56 22-12-2014

частина II Время знов прийшов писати Про князівство розказати. Про Старосту напишу І про всяку в світі бзду. Час пливе. Зима гряде! А життя гниле, гниле. Челядь тішиться, гуде, Ще не час, усе буде. Владко всівся у гнізді Мов кобила у вівсі. Стримба князя осідлав І на всіх він накладав. Та не тут прийшла біда З неба хмара насува. Славний град Станіславків Шле старостиних гонців. Челядь в раз заметушилась Щоб біда ця не случилась. В мить зібрали всю братву Не віддати булаву. Стримба зібрання зібрав Довгий крилами махав. І Лахоцький виступав: Похвалив і облизав, Владка так він шанував. Той Лахоцький - хитрий жук Лізе всюди як павук. Цей князьок бальона грав І народ свій обкрадав, Фіру не одну придбав Не одного обскакав. Слово мовив і князьок, Той, що міряв потічок, Вчив він трохи діточок Напивався як бичок. Крилось град його земля Це Федоря – ось імя. Обізвалась мамка Ріна Кажуть файна господиня: Ти староста не правий Вовка наш один такий. Спинку гарно він тримає Нашу челядь обіймає. Важність в нього своя є: Не чіпай ВОНО своє. Відстояли Владка всі Хоч князівство у біді. Всі городи в буряні, Але нам нужни свої Чемні, милії князі. Князь словами промовля Наче Гоголя слова. Віршем криє, покриває Челядь свою звеселяє. Владка тільки не сприйма Його рідная братва Та що пальці три тримає Й оселедці одягає. Брате наш, ти нас продав! Тільки трон ти обійняв, В душу ти нам так наклав Ти забув, хто тебе пхав?! Та ми браття всі такі Тільки нам зайти в князі Забуваєм хто ми. Ні?! Ось напевне нам каюк І загнемся наче крюк. При такому ґаздівстві Всі будемо у …..багні! Будем знов новин чекати І історію писати. А на цьому мабуть все!!! Далі буде! ХАЙ ЖИВЕ!!!
Літописець галицький
10:56:06 25-12-2014

Час глаголить знов прийшов Як процес в князівстві йшов. У палацах як було Про керовніцтво й бухло. Було так мов на балі Як у діда уві сні Матушки бухали За здоровя випивали. Князь хотів навксти лад Вскочив з трону і в палац. Там гучненько вже було, Мов базар усе гуло. Князь зайшов в четвертий ряд, Грюкав стукав все підряд. «Ви попались не шуміть. Це я князь в мить відчиніть. Стукай, грюкай і кричи Не дамо тобі ввійти. Тишком матушки кривлялись Та із князя насміхались. Ось керовніцтво князька Не вартує і нуля. Доведе він нас у мить Скоро не буде що пить. А Староста мудрий був Про невдаху не забув Про «здобутки» і опрос Каже Влодку досвідос. Челядь бистро ся зібрала До старости завітала «Хочем Влодка і усе! Це наш князь нехай буде». А Староста їм в отвіт: «Ви читали браття звіт?! При такому ґаздівстві Ви всі браття у …багні. «НИЖЧЕ ПЛІНТУС! Я кажу. Вірте браття не брешу. Краще в трон любий баран Ніж ваш князь і отаман. То ж чекайти ви письма Із містечка за Дніпра Дам вам мудрого орла Щоб ви вилізли з багна. Влодкові большой привіт Хай читає краще звіт. Розум хай пускає в хід І не лиже всім мов кіт. З цього байка виплива, Прочитавши сі слова. Не той князь що у сідлі Той, що розум в голові. Тож чекаймо вісточки для моєї кісточки От на цьому слові Бувайте здорові.
Пані Галичанка
20:27:13 25-12-2014

Автору цього "шедевру" не завадиило б трохи граматику повчити. А то це схоже на "творєніє" не дуже грамотного учня 5-го класу )))


E-mail:
Пароль:

Прізвище та ім’я:
E-mail:
Пароль:
Ще раз пароль:

УВАГА!
Після реєстрація на вашу електронну адресу прийде лист, в якому буде підтвердження реєстраниці.







Статистика


Locations of visitors to this page

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET



Наша кнопка:



Газета Галицьке слово м.Галич










..

 
Газета «Галицьке слово» © 2010 рiк. Всі права на авторські матеріали належать газеті «Галицьке слово».
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на газету «Галицьке слово», а при передруку
в інтернеті - з активним гіперпосиланням на galslovo.if.ua. Адреса для листування з редакцією: galslovo@ukr.net