на сайті  
   
 
Середа, 18 вересня 2019 року
 







Електронна версія



Ваша думка
З якими правовими питаннями у Вас найчастіше виникають труднощі?
оформлення спадщини
оформлення права власності
оренда земельної ділянки
розлучення
позбавлення батьківських прав
оскарження рішень чи бездіяльності органів державної влади
оформлення субсидії
виплата аліментів
виправлення описки в документах
Інше:

        

Переглянути результати

 

Рекомендуємо
 

Загрузка...






Архів газети "Галицьке слово"

2019 рік

2018 рік

2017 рік

2016 рік

2015 рік

2014 рік

2013 рік

2012 рік


2011 рік


2010 рік



Родом з Галичини
26.01.2015 | 12:15 | Переглядів: 785
Рейтинг

     Ставлення до Росії в Галичині завжди було особливим. Здебільшого галичани розуміли, що будь-які стосунки із тією далекою країною  можуть бути фрагментарними і приреченими. Особливо  це яскраво проявилося в довоєнний та післявоєнний період ХХ століття, коли наші земляки зазнали тотального винищення за свої патріотичні переконання.  Росіяни,  в свою чергу, навпаки, з постійними імперськими амбіціями всюди хотіли запустити «щупальця»  свого спрута, щоб поневолити завойовані землі. Протистояння не минуло й донині. Це, до речі, добре розуміють у сусідній країні, де грозяться захопити чи не усю Україну, окрім Галичини. З гіркого досвіду повстанської боротьби  вони знають, що завзяті і затяті галичани не зупиняться ні перед чим.Звичайно, галичани  як український субетнос  в своїй загальній масі  також є неоднорідним. Такий стан речей - наслідок постійних асиміляційних процесів, адже чи не в кожній галицькій родині були представники різних етносів. Так було і в минулому. І все ж заради історичної справедливості зазначимо, що кількість людей з числа галичан, які здатні були перейти служити іншій, зокрема, російській культурі, була мінімальною. Зрештою, ми спробували цю ситуацію прояснити. Ті, на кому ми зупинили свій погляд, і стали об’єктом нашої  біографічної довідки. В основному,  це були люди, які в ХІХ столітті яскраво виражено підтримували ідеї москвофільства. Осуджувати їх ми не будемо, оскільки це був їхній свідомий вибір. А ось, що заставило їх його зробити? Це вже окреме питання. 

     Цілком можливо, вони опиралися на якісь факти із минулого. І такі приклади, щоправда поодинокі, в історії були. Вихідцем із Галичини, який розпочав свою діяльність заснуванням монастиря на річці Раті в нинішній Львівській області, був Петро Ратенський  (1260 -1326). Він народився в благочестивій боярській родині. 12-річним підлітком пішов у монастир, декілька років трудився в обителі. Пізніше юнак з благоговінням і великою майстерністю писав ікони.Після смерті митрополита Галицького Ніфонта, галицькі єпископи обрали Петра його наступником та відправили до Константинополя на затвердження. Але в той же час помер Митрополит Київський Максим. Тому Петру було надано титул - Митрополит Київський і всієї Руси.Однак той, підтримуючи об’єднавчу політику Івана Калити,  переніс у Москву митрополичий престол і зробив її духовним центром об’єднуючої Росії. Пізніше П.Ратенський був проголошений Митрополитом Московським і всієї Русі та керував Руською Православною Церквою в період монгольського свавілля та княжих усобиць, мирив ворогуючих князів, ставав на перешкоді братовбивчим розбратам. Він - засновник Успенського собору в Кремлі , де й донині покояться  його мощі. Святитель Петро помер 21 грудня 1326 року. Через 13 років його зарахували до святих. Галичанин Петро Ратенський, як не дивно, нині вважається небесним покровителем Москви.Російським діячем був сподвижник, а потім і опонент Петра I, галичанин Стефан Яворський (в миру Симеон). Народився 1658 року в місті Яворові (нині — Львівська область). Походив з  небагатої шляхетської православної родини. У 1667 р., після Андрусівського миру, батьки Яворського переселилися з Польщі у село Красилівку біля Ніжина.У 1673-1684 рр. навчався у Києво-Могилянському колегіумі, потім, прийнявши унію, продовжив освіту в Польщі, де вивчав філософію і богослов’я у Львові, Любліні, Познані та Вільно. У 1689 році повернувся до Києва  і зрікся унії. Прийнявши чернецтво, був призначений професором Києво-Могилянської колегії: викладав філософію, богослов’я, поетику і риторику. У 1700 році приїхав до Москви, де його поставлено Митрополитом Рязанським і Муромським, а після смерті патріарха Адріана у цьому ж році - місцеблюстителем патріаршого престолу (1701) і протектором Слов’яно-греко-латинської академії, яку став перетворювати у дусі «латинських навчань» за українським зразком. Помер у Москві 24 листопада 1722 року.Ще один наш земляк, закарпатський русин Петро Лодій (1764 -1829) - український філософ, письменник, поет, правник, педагог -  народився у           с. Збой Земплинського повіту (тепер Республіка Словаччина). Походив з родини священика Дмитра Лодія. Початкову освіту здобув у м. Мукачево, потім навчався в Ужгородській богословській семінарії. У 1787 році закінчив Львівський університет, де згодом був професором логіки, метафізики й моральної філософії. З 1802 року — професор філософії та математики в Ягеллонському університеті (м. Краків, тепер - Республіка Польща). Коли Львівський університет було забрано зі Львова,  Лодій після двадцятирічної праці в обуренні  покинув наші краї і переселився на далеку північ у Санкт- Петербург.  Там у 1803 році, після заснування у місті головного педагогічного інституту, був  запрошений  на кафедру логіки, метафізики і філософії. З 1819 року (після перетворення інституту на університет) став професором  його філософсько-юридичного факультету. Помер у Санкт-Петербурзі 22 червня 1829 року.На таку ж дорогу ступив і сподвижник  Маркіяна Шашкевича, один з «Руської Трійці», видавець «Русалки Дністрової», якого пізніше назвуть «Галицьким Ломоносовим», лінгвіст, історик і етнограф Яків Головацький (літературний  псевдонім - Гаврило Русин). Був він родом із с. Чепелів Бродівського району. «Надії, які покладали на Я. Головацького русини (тут галицькі українці – І. Д.), він як професор університету не виправдав. В ідеалах молодих років він скоро зневірився і після 1849 року «назавжди звернув з правильного шляху». Він став центром конспірації гуртка галицьких москвофілів, що діяли на користь царизму.Це відбувалося в умовах послаблення Австрії після програної австро-пруської війни і спричинило гоніння на Головацького, в якому велику роль відіграв намісник Галичини граф Аґенор Голуховський. У 1868 році Головацький переїхав у Росію, склав із себе духовний сан і перейшов у православ’я. Цього року очолив Віленську археографічну комісію.  З 1871 року — очолив Тимчасову комісію зі створення Віленської публічної бібліотеки та музею.  Помер у Вільнюсі 1888 року, похований на православному кладовищі міста.Я. Головацький мав  чимало своїх послідовників, серед яких були: • Білецький Михайло (1847 -1903), син Костянтина, уродженець с. Ценява Долинського повіту. В останні роки життя працював чиновником акцизного  відомства у Російській імперії. Помер у м. Острог Волинської губернії.• Зарицький Петро (…   - 1906) – викладач давніх мов у Твері, Смоленську, Москві, Прилуках, Острозі. У 1902 році повернувся до рідної Галичини. Помер у с. Милошевичі, поблизу Львова.• Коснірський Юліан (… - 1893) – колишній директор загального рільничо-кредитного закладу в у Львові. Помер у Москві у 1893 року.• Площанський Венедикт (1834–1902) - публіцист і історик москвофільського напрямку, родом з Рожнятова. Був сином Площанського Михайла(помер 1895 р.) – властителя реальності у цьому місті. У 1871–1887 рр. він редактор львівської газети «Слово». Освіту здобував у Львівському університеті. Будучи прихильником єдності російського народу в трьох його гілках - білоруської, великоруської і малоруської, брав участь у галицько-руському русі за національне відродження в Австро-Угорській імперії. 1887 року емігрував до Російської імперії, прийняв російське підданство. Працював у Віленській  археографічній комісії з упорядкування древніх актів. Пізніше виконував обов’язки цензора з внутрішньої цензури у Вільно (з 3 березня 1894 по 24 лютого 1901 року). Видав праці з історії Холмщини, друкувався в працях  ІХ Археологічного з’їзду. Написав велику кількість статей про галицькі місцевості. Вагомий слід в духовній історії сусідньої держави залишив також єпископ Маркел (в миру Маркел Онуфрійович Попель ( 1825, с. Медуха, коло      Галича - 1903, Санкт-Петербург) - єпископ Російської православної церкви. Народився в дворянській родині, що належала до греко-католицького віросповідання. Закінчив чотирикласну німецьку школу в Галичі, здобув середню освіту в класичних гімназіях  Станіславова і Бучача. Після закінчення гімназійного курсу поступив в університет. Закінчив філософський факультет в Чернівцях, отримав богословську освіту у Львові та Відні. Дружина Климента Федорівна, уроджена Єловецька, померла в 1864. У сім’ї було двоє синів.Греко-католицький священик, з 1849 року - вчитель педагогічних курсів у Львові. З 20 грудня 1850 року - священик парафіяльної греко-католицької церкви в Бучачі. З 1851 - 1862 рр. -  викладач у гімназіях Тернополя та Львова,  викладав російську та німецьку мови. У молодості займався літературою, автор трагедії «Немира», опублікованої в першій руській газеті в Австрії «Зоря галицька», і дослідження про співця Бояна (персонажа «Слова о полку Ігоревім»), надрукованого у віденській газеті «Вісник». Також написав ряд богословських праць, що здобули широку популярність. Наприкінці 1866 р. на запрошення Урядової комісії народної освіти в Польщі переселився в Росію, де його добре знали як священика, який симпатизував православ’ю. У тому ж році духовна консисторія взяла курс на вилучення з богослужіння латинських елементів та перехід в проповідях з польської мови на російську. Активним провідником цієї політики, що означала поступову підготовку до відмови від унії, й став о. Маркел Попель.З січня 1867 - законовчитель Холмської гімназії та викладач літургіки і морального богослов’я в Холмській греко-католицькій духовній семінарії. З 1868 - старший протоієрей при Холмському кафедральному соборі і референт Холмської уніатської духовної консисторії. Прийняв російське підданство. У 1871 р. о. Маркел був призначений адміністратором Холмської єпархії. 18 лютого 1875 за ініціативою протоієрея Маркела Попеля духовенство консисторії і Холмського кафедрального собору постановило скласти акт про возз’єднання Холмської греко-уніатської єпархії з православною церквою. Після того, як акт був переданий в Святійший Синод, той 23 квітня 1875 р. постановив приєднати Холмську греко-уніатську єпархію до Варшавської і, утворивши з них одну православну єпархію, назвати її Холмсько-Варшавською.  З 8 липня 1875  М. Попель - єпископ Люблінський, вікарій Холмсько-Варшавської єпархії. Його головним завданням у цей час було утвердження своєї пастви в православ’ї.З 9 грудня 1878 р. - єпископ Подільський і Брацлавський. Заохочував проповідницьку діяльність підвідомчих йому священиків  до  відкриття церковно-парафіяльних шкіл і створення хорів. Вважав церковний спів хорошим способом виховання у пастви релігійно-морального почуття.З 6 березня 1882 - єпископ Полоцький і Вітебський. 25 лютого 1889 був призначений учасником Святійшого Синоду із звільненням від управління Полоцькою єпархією. Цей пост займав впродовж майже 12 років. Помер в Санкт-Петербурзі, похований в  Ісидорівській церкві Олександро-Невської лаври.  У 1932 його останки були перенесені на Нікольське кладовище.Прачук (Софроній) -  архімандрит.  Народився  у с. Білокриниця в Галичині  1836 року. Закінчив богословський факультет Львівського університету, вступив до Золочівського монастиря. У 1870 році переїхав у Російську імперію, прийняв православну віру. Десять років працював наставником у Волинській духовній семінарії. Опісля поселився у Почаївській лаврі, де й помер 17 травня 1903 року. Пухир Іван (1855 – 1904) – уродженець Лемківщини,  технічний керівник друкарні Святійшого Синоду в Петрограді (тепер Санкт-Петербург), у минулому – керівник друкарні Ставропігійського інституту у Львові. Одружений із Павлиною Вендзилович (1863 р.н.), активною діячкою товариства «Руських Дам» у Львові. Вона  поїхала з чоловіком до Росії і  померла у Санкт-Петербурзі  1897 р.   Сенкевич Денис (1829 – 1908) – галичанин, колишній директор страхового товариства «Фенікс» у Відні, член Ставропігійного  інституту та інших  русько-народних товариств. В останні роки життя – директор  страхового товариства «Росія» в Петербурзі. Помер у Бадені, похований у Відні.Фединський Ігнатій (1836 -1905) – директор гімназії у відставці в Плоцьку, уродженець Галичини. Помер на 69-му році життя.Янчак Василь (1869-1911) – син Івана, родом з Галичини, галицько-руський журналіст. Співробітник часописів «Русскоє слово», «Голос Народа» і «Галичанин» у Львові. Після переїзду до Російської імперії – співробітник петербузьких та московських газет.  До Росії переїхав на запрошення Антона Будиловича, який з 1908 року став редактором «Московских ведомостей». Ця газета досить часто на своїх шпальтах  висвітлювала галицьке питання. І хоча В.Янчака, який добре знав російську літературну мову, було запрошено як коректора, він допомагав редакторові у висвітлені цієї теми, сам писав статті. Помер у Ялті на 42 році життя.Сім’я після його  смерті повернулась у Галичину. Перед Першою світовою війною дружина Василя Янчака Олександра Костянтинівна змушена була переховуватись через загрозу арешту на Знесінню у Львові.  Його син Володимир, графік (автор обкладинки на календарі товариства ім.Качковського, 1935 рік). Він також автор  талергофського пам’ятника у Городку. Помер у Львові 1936 року на 33 році життя. Другий син В. Янчака  Ярослав мешкав у Львові. Отож, дана стаття – спроба зібрати відомості  про відомих людей, вихідців з Галичини, які волею долі опинилися далеко від батьківщини і працювали на благо чужої культури. Поганого у цьому нічого нема, адже і в нашій історії було чимало постатей, які, не будучи українцями за походженням, залишили слід на її сторінках.  Для нас цікавим виявилося інше: як так сталося, що російська пропаганда виявилася далекосяжною, яка змогла знайти своїх прихильників далеко від своїх земель, де, на перший погляд, і підгрунтя не було,щоб прийнялися її зерна!.. Галичан росіяни заохочували по-різному: одних із числа інтелігенції -огортали  підтримкою в їх дослідницькій діяльності, давали вільний доступ до друкованих видань, іншим - пропонували кращу роботу, підкуповували грішми. Дехто, не помічаючи в цьому якихось зрадницьких тенденцій, свідомо йшов на такі речі. Цікаво,що цей процес розтягнутий в часі аж до наших днів. І тільки тепер, зважаючи на фактично відкриту агресію Росії проти України, багато наших земляків відмовляються від такої підтримки. Галичани відкрито бойкотують російські товари, вдаються до відвертих антиросійських піар-акцій, відмовляються їхати до Росії на роботу, на Сході держави захищають рідну землю від  агресії Кремля. В цьому і є їхня патріотична позиція.
     
     

Іван ДРАБЧУК, співробітник Національного заповідника «Давній Галич»






Коментарі:

Коментарів поки що нема.



Ім’я:
Коментар:

Скільки буде 6 + 5 =

* Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях.
Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти.
Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.









Галицький чат
n
10:56:20 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:24 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:34 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:42 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
сестра
17:05:10 20-05-2014

Звертаюся до всіх небайдужих = у Галицькій ЦРЛ народила дитину 16річна сирота з дитячого будинку! Потребує дитячих речей,харчування,памперсів!!! Допоможемо всі,хто чим може!!!
Гнатенко Іван
18:11:47 23-05-2014

До сестра напишіть, будь ласка, якісь координати, куди чи кому надавати гроші чи допомогу в іншій формі.
сестра
09:14:34 01-06-2014

До Гнатенко Дівчина знаходиться у Галицькій ЦРЛ,дитячому відділі,бо не має куди йти з дитиною!
сестра
09:17:11 01-06-2014

До Редактора!!!!! Народ інтересується на кого Ви працюєте????Чому доступ в чат зробили по реєстрації???Щоб народ не міг ВІЛЬНО! зайти і написати чи прочитати правду????
сестра
09:18:25 01-06-2014

Редактору! А може тому,що Ви як були при регіонах,так і сидите?????
Теслюк Володимир
21:14:50 01-06-2014

Шановна сестро, ніхто нікому ніколи не забороняв писати в чаті ПРАВДУ!!! І ніхто не обмежував вхід до чату... Ви самі вільно увійшли і пишете те, що маєте на думці... Реєстрацію запроваджено як і на інших сайтах для того, щоб можна було виявити непорядних дописувачів, які дозволяли собі писати тут образливі і нецензурні висловлювання. Щодо "регіонів", то я там ніколи не був, і працюю виключно для людей. Дякую.
Теслюк Володимир
21:17:14 01-06-2014

Доречі, Ви, сестро, теж могли б назвати своє справжнє ім'я... )))))) Чи Ви боїтеся?
сестра
13:38:55 02-06-2014

Та мені нема чого боятися..... Продажної влади???Це Ви при всіх владах співаєте їм честь і хвалу!!!!!
Теслюк Володимир
14:52:59 02-06-2014

Якщо Вам нема чого боятися, то підписуйтеся своїм іменем, яке Вам дали батьки...
Гнатенко Іван
18:21:03 02-07-2014

до сестра. невже так важко пройти хвилинну рпеєстрацію?? чи вже настільки низький рівень інтелекту, що важко написати e-mail і придумати простенький пароль???? яким же чином вам заважає вільно написати реєстрація??? ніхто ж не коректує ваші повідомлення!!!! Реєструйтеся і пишіть!!!!!
Гнатенко Іван
18:22:00 02-07-2014

до сестра. хоча можливо тут доречніше було б сказати відомою всім фразою: "якщо людина мертва, то це надовго, якщо дурна. то назавжди"!!!!!
Шмельова Марія Вадим
18:22:34 16-09-2014

Підкажіть будь ласка може кто здає квартиру в Галичі
петро
12:00:12 11-12-2014

КАЗКОВИЙ ГАЛЯЦ-ГРАД… Стольне місто на ріці Mов у чорта у руці. Пишно град ся розвиває І містян всіх розважає. Як прогнали ми орду Взяв наш Владко булаву. Мов до танцю він пішов І в палаци увійшов. Челядь громко промовляла І до танцю запрошала. Довгий крилами махав З писка слюні витирав. Всі бояри кричать: «Гуд!» Це наш славний Робін Гуд. Сотник Стримба не лапух Швидко Владка взяв в обух. Челядь тішиться гуде Все по нашому буде! Довгий крила вже сховав Слюні знову витирав. От князівство заживе Мов садочок розцвіте Новий князь добро несе Може буде добре вже. А князь Владко молодець Швидко дьоргав за уздець І не думав не гадав Владко воєвод придбав. Першим був князьок Назяр Той що їздив на позяр. Що палац си збудував Коли вогник поливав. І рука була тверда Била навіть мужика Матушку в дворі лупила Бо не рівно та ходила. Без Надії і Любві Кажуть не жили князі Владко теж не відставав І собі це все придбав. Надя глечики полоче І про всіх князьку стукоче А Любов немов в огні Це мабуть зловісні дні. Челядь тішиться, гуде До князька на чарку йде У палаци, як у двір Файний Владко брегадір. Війт місцевий теж мастак Ходить наче він батрак До Князька пороги б’є Грошики з казни кує. Час летить, шумить, гуде А князівство не цвіте Зароста все буряном Мов городець кабачком. Челядь тішиться, гуде Ще не час, усе буде. Довгий слюні повтирав І тепер вже промовчав. У князівстві знахар був Мірко звали, хто забув. Знав про все він і про всіх Хто здоровий, а хто псіх. Та в бояр на Мірка зуб Князь кричить: «Тобі каюк!» Стримба зібрання веде Знахар в суд і ось вам - фе. Що буде? Ніхто не знає Знахар ціхо ся сховав, Сотник й князь грушки щибає, Довгий знов ся заплював. Далі буде!Напишу!!! Я про всяку єрунду І про Галяцку княжну І про Стримбу орлика Про князівство й ослика.
Літописець галицький
10:08:56 22-12-2014

частина II Время знов прийшов писати Про князівство розказати. Про Старосту напишу І про всяку в світі бзду. Час пливе. Зима гряде! А життя гниле, гниле. Челядь тішиться, гуде, Ще не час, усе буде. Владко всівся у гнізді Мов кобила у вівсі. Стримба князя осідлав І на всіх він накладав. Та не тут прийшла біда З неба хмара насува. Славний град Станіславків Шле старостиних гонців. Челядь в раз заметушилась Щоб біда ця не случилась. В мить зібрали всю братву Не віддати булаву. Стримба зібрання зібрав Довгий крилами махав. І Лахоцький виступав: Похвалив і облизав, Владка так він шанував. Той Лахоцький - хитрий жук Лізе всюди як павук. Цей князьок бальона грав І народ свій обкрадав, Фіру не одну придбав Не одного обскакав. Слово мовив і князьок, Той, що міряв потічок, Вчив він трохи діточок Напивався як бичок. Крилось град його земля Це Федоря – ось імя. Обізвалась мамка Ріна Кажуть файна господиня: Ти староста не правий Вовка наш один такий. Спинку гарно він тримає Нашу челядь обіймає. Важність в нього своя є: Не чіпай ВОНО своє. Відстояли Владка всі Хоч князівство у біді. Всі городи в буряні, Але нам нужни свої Чемні, милії князі. Князь словами промовля Наче Гоголя слова. Віршем криє, покриває Челядь свою звеселяє. Владка тільки не сприйма Його рідная братва Та що пальці три тримає Й оселедці одягає. Брате наш, ти нас продав! Тільки трон ти обійняв, В душу ти нам так наклав Ти забув, хто тебе пхав?! Та ми браття всі такі Тільки нам зайти в князі Забуваєм хто ми. Ні?! Ось напевне нам каюк І загнемся наче крюк. При такому ґаздівстві Всі будемо у …..багні! Будем знов новин чекати І історію писати. А на цьому мабуть все!!! Далі буде! ХАЙ ЖИВЕ!!!
Літописець галицький
10:56:06 25-12-2014

Час глаголить знов прийшов Як процес в князівстві йшов. У палацах як було Про керовніцтво й бухло. Було так мов на балі Як у діда уві сні Матушки бухали За здоровя випивали. Князь хотів навксти лад Вскочив з трону і в палац. Там гучненько вже було, Мов базар усе гуло. Князь зайшов в четвертий ряд, Грюкав стукав все підряд. «Ви попались не шуміть. Це я князь в мить відчиніть. Стукай, грюкай і кричи Не дамо тобі ввійти. Тишком матушки кривлялись Та із князя насміхались. Ось керовніцтво князька Не вартує і нуля. Доведе він нас у мить Скоро не буде що пить. А Староста мудрий був Про невдаху не забув Про «здобутки» і опрос Каже Влодку досвідос. Челядь бистро ся зібрала До старости завітала «Хочем Влодка і усе! Це наш князь нехай буде». А Староста їм в отвіт: «Ви читали браття звіт?! При такому ґаздівстві Ви всі браття у …багні. «НИЖЧЕ ПЛІНТУС! Я кажу. Вірте браття не брешу. Краще в трон любий баран Ніж ваш князь і отаман. То ж чекайти ви письма Із містечка за Дніпра Дам вам мудрого орла Щоб ви вилізли з багна. Влодкові большой привіт Хай читає краще звіт. Розум хай пускає в хід І не лиже всім мов кіт. З цього байка виплива, Прочитавши сі слова. Не той князь що у сідлі Той, що розум в голові. Тож чекаймо вісточки для моєї кісточки От на цьому слові Бувайте здорові.
Пані Галичанка
20:27:13 25-12-2014

Автору цього "шедевру" не завадиило б трохи граматику повчити. А то це схоже на "творєніє" не дуже грамотного учня 5-го класу )))


E-mail:
Пароль:

Прізвище та ім’я:
E-mail:
Пароль:
Ще раз пароль:

УВАГА!
Після реєстрація на вашу електронну адресу прийде лист, в якому буде підтвердження реєстраниці.







Статистика


Locations of visitors to this page

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET



Наша кнопка:



Газета Галицьке слово м.Галич










..

 
Газета «Галицьке слово» © 2010 рiк. Всі права на авторські матеріали належать газеті «Галицьке слово».
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на газету «Галицьке слово», а при передруку
в інтернеті - з активним гіперпосиланням на galslovo.if.ua. Адреса для листування з редакцією: galslovo@ukr.net