на сайті  
   
 
Середа, 19 червня 2019 року
 







Електронна версія



Ваша думка
З якими правовими питаннями у Вас найчастіше виникають труднощі?
оформлення спадщини
оформлення права власності
оренда земельної ділянки
розлучення
позбавлення батьківських прав
оскарження рішень чи бездіяльності органів державної влади
оформлення субсидії
виплата аліментів
виправлення описки в документах
Інше:

        

Переглянути результати

 

Рекомендуємо
 

Загрузка...






Архів газети "Галицьке слово"

2019 рік

2018 рік

2017 рік

2016 рік

2015 рік

2014 рік

2013 рік

2012 рік


2011 рік


2010 рік



Екуменічна діяльність Андрея Шептицького
30.01.2015 | 12:35 | Переглядів: 1015
Рейтинг

     

     Постать митрополита Андрея Шептицького  - це постать велетня в українській історії, подвижника об’єднання церков, мецената вітчизняної культури, покровителя шкільництва, духовного провідника народу. Своєю багатогранною й невсипущою працею Андрей Шептицький  робив для співвітчизників те, чого не міг зробити ніхто інший: підіймав українців до рівня зрілості  й гідності бути самостійним державним народом. Проте, якою не була б діяльність митрополита, все ж найважливішою його складовою можна вважати працю на зближення і єдність  двох церков: Західної та Східної.Першим і найголовнішим завданням митрополита було, за його словами, таке: «Ціль моєї праці – зібрати всіх вас під стягом Христа. Наука Христова, якою я перейнятий сто разів більше з власного переконання,ніж з уряду, це мій прапор і мій дороговказ…».Головною життєвою ідеєю митрополита Андрея  було об’єднання церков, засипання того провалля, що постало 1054 року  поміж Сходом і Заходом, поміж католицьким і православним світом. Вступивши в духовний сан, Андрей  Шептицький поширив свій горизонт з ідеї релігійного об’єднання України на велику вселенську ідею об’єднання церков.Митрополит говорив: « Ми ніколи не переставали й не перестаємо уважати діла з’єднання церков  східних і західних головним нашим завданням  і найвищою метою наших праць і молитов». «Працю над з’єднанням  церков мусимо вважати такою, яку Боже Провидіння призначує нам особливішим способом. Передусім тому, що така велика частина нашого народу  належить до нез’єдиненої церкви  і носить всі наслідки нещасного роздору, що відірвав від Вселенської  церкви всі церкви Сходу».

     Митрополит Шептицький поширив свій авторитет на всю Україну і на українську еміграцію в Європі та за морями. А що православні українці не мають жодного визначного владики, то митрополит Кир Андрій  став  духовним вождем всього українського народу, і православні українці схиляються перед його повагою та признають його авторитет. Папа Лев III вважав місією митрополита вести екуменічну роботу в християнстві, та й сам митрополит ще з молодості прагнув до цього. Собор Святого Юра за митрополита Андрея став осередком, з якого думка об’єднання  східної і західної церков ширилася на Росію і Балкани. Об’єднання церков ,східної і західної, митрополит Шептицький  бачить як об’єднання рівного з рівним. Обидві частини Христової церкви є однаково старовинні і однаково заслужені. Перші і найбільші отці церкви належали до Сходу. Пізніше, коли Схід   через єресь і через навалу арабів та турків підупав, перевага в науці, дисципліні, силі перейшла до Заходу. Коли Схід має вернутися до єдності з Римом, то тільки зберігаючи свою східну традицію, богослужіння, обряди, звичаї, стиль – а признати лише Папу головою церкви. Це є ідея митрополита  Шептицького. В ім’я цієї ідеї митрополит противиться введенню латинства в Українську Греко-Католицьку Церкву. Він навіть бажає відновити в нашій церкві старі східні богослужіння, звичаї, стиль. І зовні, з поважною бородою, митрополит виглядає, як східний патріарх.Ми, українці, католики чи православні, повинні простягти руку згоди і всіма діями йти до релігійного примирення  і єдності. І це є однією з умов побудови сильної держави. Нас не повинні роз’єднувати питання, що були актуальні  тисячу або 500 літ тому між Візантією та Римом, між Римом та Германією чи Англією, між Москвою і Польщею. Любов до Батьківщини, спільне добро нашого бідного і поневоленого століттями народу повинні бути сильніші від усіх тих суперечок. Якщо представники української Православної Церкви не знайдуть способу поєднатися  з Українською  Греко-католицькою Церквою, то це доведе народ до руїни. Якщо християнські церкви в Україні мають виконати завдання і дати українському народові єдність, то мусять позбутися духу розколу і ненависті, який сприяє тому, що українець українцеві ворог.У декреті «Праця над з’єдиненням церков» митрополит говорить , що українці-католики через віру з’єднані з Заходом , а через обряд – зі Сходом. Саме тому їм легше бути тим помостом між тими двома світами.По-друге, ми може покликані тому, «що … може ніякий народ на світі не терпів стільки від нещасного роз’єднання церков, як  український нарід. Розділ церков був і розділом народу на дві частини… Роз’єднання церков і ті внутрішні роздори спричинили в нашому народі  і те історичне нещастя, що з обох сторін ми втратили тисячі вірних, які покидали нас і ставали чужими для нашого обряду та народности  і віри… З’єдинине з Вселенською церквою українське благочестя, відмежовуючи нас від сусідів, від Заходу і Сходу, є на нашу думку, оперте на історичному досвіді…., яке може нам запевнити свобідний розвій нашої релігійної та національної культури і встерегти нас від внутрішніх роздорів та домашньої братовбивчої війни…». Отже, вважає митрополит, що праця над об’єднанням церков є обов’язком любові до Бога і одним з найважливіших завдань.«Справа з’єдинення церков має велике значення для українського народу. Єдність віросповідання є, може, конечною умовою і до національної солідарності усіх українців…Релігійна єдність більше, чим єдність національної свідомості  і державної приналежності, може стати основою моральної злуки,  глибокої єдності усіх, що почуваються українцями», - говориться у « Посланні до духовенства про працю над з’єдиненням церков».Андрей Шептицький вважав , що передумовою успішного розвитку українського визвольного руху має стати єдина церква. На її створення були спрямовані далекосяжні плани митрополита щодо з’єднання східної та західної церков. Заходи Шептицького, спрямовані на об’єднання церкви, мали політичний характер. Єдність церкви для митрополита була святою справою: «Свята справа з’єднання церков – це справа, про яку Христос Спаситель так дбав, що перед своєю смертю поручив її Отцеві  Небесному, як першу і найважливішу справу  в Архієрейській молитві» . Для того,щоб об’єднати українців  в єдиній Христовій церкві «потрібно змінити духовність наших нез’єдинених братів так, щоб вони самі від себе бажали з’єдинення  з католицькою церквою  і тужили за з’єдиненням». На цьому треба зробити першочерговий наголос. Так вважав Андрей Шептицький.Митрополит Андрей Шептицький бачив запоруку міцності держави в наступному: «Якщо хочемо всенаціональної хати, хотінням глибоким і щирим, якщо та воля не є тільки фразою, ілюзією, то вона мусить проявлятися діяннями, і те діяння мусить вести до єдності. До єдності в усіх напрямах, тому й до релігійної єдності».… Ми, греко-католики чи православні, так називаємося в обряді вселенської віри, з уваги на добро наших вірних, простягаємо руку до згоди і всім українцям предкладаємо програму релігійного примирення. Під такими умовами кожен із нас, або радше кожне віросповідання наше, прийме і зробить усі можливі тільки уступки. За можливі уступки вважатимемо ті, на які совість дозволяє. Усі, скільки нас є, мусимо зробити все, що можемо , щоб помиритися  і в собі самих побороти духа розколу і ворожнечі супроти братів».Митрополит бачив важливість для українців об’єднання із Західною церквою: «В Україні розумніші люди бачили тоді, так як і сьогодні, що будучність нашого народу є в злуці з Заходом, бо тільки ця злука є в силі відмежувати достатньо народ від сусідів з півночі, бо Захід не признає нас за своїх, як довго будемо у віросповіданні зв’язані з Азією … А таким зв’язком із Заходом може бути тільки релігійний зв’язок». Злука з християнським Заходом повернула б українському християнству  і Христовій церкві в Україні її суверенне самобутнє життя і можливість росту. Об’єднання врятувало б біологічно і духовно український народ від загибелі. Злука з Вселенською церквою  - це шлях до повернення Києву його давньої позиції в сім’ї християнських народів. « На такому поширенні… передусім скористає ввесь народ…  А здобудуть передусім те, що принесуть українському народу  ту єдність, якої йому тепер треба і без якої легко буде його паразитам ще довго над ним панувати». Отже, церковна єдність призведе до єдності українського народу.А завершенням навернення належної позиції найстарішій столиці християнства на Сході Європи мало б бути піднесення Київської митрополії до рівня патріархату. Як бачимо, митрополит в багатьох своїх зверненнях, говорячи про духовне об’єднання, як завершення довгої і важкої праці, нерозривно з церковним об’єднанням пов’язує справу створення Київського патріархату. Слід припускати, що ця його концепція була до кінця продумана. Митрополит вважає, що   «…Київський митрополит мусить бути  вибраним із православних або автокефальних архієреїв  чи священиків. Коли б він був з’єдинений з Вселенською церквою, всі ми, греко-католики підлягали б йому, і я перший радо піддався б його верховній владі…».У зв’язку з великою ідеєю екуменізму  митрополит, як уже було згадано, не тільки сам підготовлявся великими студіями , а також старався підготувати співробітників і ентузіастів тієї святої справи. Одним із засобів для підготовки таких співробітників було заснування інституцій для підготовки кадрів для праці над з’єдиненням. Друга важлива інституція  – це монаші чини. Третьою важливою проблемою в екуменічній праці  була пропаганда тієї справи серед інших народів, отже на Заході та серед неукраїнців на Сході – росіян і білорусинів. Коли говоримо про організацію інституцій для підготовки кадрів для екуменічної праці , то тут треба згадати про заснування Богословської Академії у Львові. Під час відкриття Богословської Академії 6  жовтня 1929р. митрополит накреслив завдання, які нова установа мала сповнити. «Ті завдання, - говорив митрополит, -  вкладає на нас передовсім положення нашого краю й нашої церкви, на пограниччю західного і східного світу. Се положення накладає на нас роль якогось посередника поміж Заходом та Сходом .Справі об’єднання церков був присвячений унійний з’їзд , що його за благословенням митрополита організувала Богословське Наукове Товариство в грудні 1936р. З’їзд організували з нагоди 300 - ліття смерти великого подвижника замирення в нашій церкві – митрополита Йосифа  Рутського, який разом з київським митрополитом Петром Могилою шукав дороги до замирення в нашій Церкві й народі під гаслом « Щоб Русь не нищила Руси»  .Митрополит Андрей добре розумів, що для екуменічної акції найкраще надаються монаші чини , і то такі , які зберігають суто східні традиції. Митрополит вважав , що таким чином може бути  передусім давній Чин СвятогоТеодора  Студита. З цією метою Кир Андрей відновив уже на переломі 1903-1904 років чин Студитів (т.зв. Скнилівська  лавра). Уже в 1905 році ( 20 жовтня) Студити одержали Типікон, який потвердили всі єпископи. Пізніше , в 1919 році, Митрополит видав «Унівський устав», у якому виразно говориться про екуменічні цілі монахів  Святого Теодора Студита .« Тому ж  що в наших часах на Сході дуже много овець, - говориться в Уставі, - котрі не з тої вівчарні , а яких треба привести , щоби було одно стадо і один пастир, всі праці будуть звернені до діла злуки нез’єдинених  Восточних зі святою Римською Столицею .Другим чином , що його спровадив Митрополит до праці в нашій церкві, був Чин Редемптористів, члени якого прийняли східний обряд і дуже успішно працювали для нашої церкви. Вони швидко вивчили українську мову й обряди та провадили працю серед населення Галичини , Волині, Підляшшя і Полісся. Серед чужинців, які прислужилися для зростання цього чину , треба назвати такі імена: отець  Схрейверс,отець Де Ворх, отець Ван Де Малє. Вони виховали цілу низку визначних членів того чину з-поміж українців, серед яких: єпископ Николай Чарнецький, митрополит  Максим Германюк, єпископ  Василь Величковський , єпископ Володимир Маланчук й багато інших ревних сіячів Божого слова та ідейних робітників на полі з’єдинення. Єпископи Чарнецький та Величковський стали ісповідниками Віри за святу ідею єдности. Єпископ  Николай Чернецький , як відомо , був призначений Апостольським  Візитатором для Волині, Підляшшя і Полісся, де було заборонено священнодійствувати священикам Галицької провінції. Для справи з’єднання  митрополит залучив також західний Чин Бенедиктинців. Цією справою він зацікавив отця Л. Бодуена та кардинала Мерсіє, який представив справу  Папі  Пієві XII, і Папа в 1924 році закликав Бенедиктинців до унійної праці. Ще дотепер діє в Абатстві Амей коло Шевтонь, в Бельгії, східна гілка Бенедиктинців, які видають журнал « Іренікон».Перш, ніж екуменічний рух став актуальним у Західній церкві, митрополит Андрей Шептицький почав цей рух у нашій церкві і в церквах європейського сходу з’їздами у Велеграді, де  кожного року збирались владики й вчені богослови . Він був генеральним секретарем цих з’їздів .Сама ідея Велеградських з’їздів виникла ще в 1906 році під час засідання Братства молитви при Кирило – Мефодіївському апостоляті, коли було запропоновано організувати при гробі святого Мефодія зібрання представників усіх слов’янських народів з метою об’єднання церков. Ініціатором цієї ідеї були митрополит А. Шептицький  та отці А. Столян і А. Шпальдак із Чехії .Душею цих конгресів був А. Шептицький , який відкрив І Велеградський конгрес у 1907р.,ІІ – у 1909р.,V – в 1927р. Він не міг бути присутнім на третьому конгресі , бо в липні 1911р. був прикутий хворобою до ліжка, і на четвертому, коли Польща в 1924р. не видала віз ні йому, ні отцю Й. Сліпому.  На VI конгресі в 1932р.і VII в 1936 р.делегація УГКЦ була представлена великою кількістю єпископів. Тематика дискусій завжди була різноманітною, але зводилася до одного – віднайти ті здобутки , які послужили би базою до об’єднання.  На жаль , VIII Велеградський конгрес, призначений на 1939р., у зв’язку з вибухом Другої світової війни не відбувся , однак значення цих конгресів і роботу митрополита Андрея важко переоцінити. «Головним і найкориснішим овочем конгресів, - казав митрополит Андрей, - було те , що дав він учасникам пізнати правдиву науку Сходу та Заходу та нав’язати взаємовідносини тих обох церков» .Екуменічна діяльність  митрополита Андрея не обмежувалася до вищесказаного про Велеградські  конгреси.  До тої категорії  діяльності треба віднести організацію прощі  до св. Землі в 1906 році. Митрополит їхав не лише тому , щоб при Гробі Хреста  оновити Божого Духа серед свого народу, а також для того, щоб дати чути про себе серед інших католицьких народів  та народам Сходу, близьким нам обрядом , і зацікавити їх справою єдності. Зустріч із нез’єдиненими у Святій Землі запалила до праці над з’єдиненням не тільки своїх учасників  і не учасників паломництва, а також тих з протилежного боку, з якими наші паломники  в час прощі мали нагоду зустрічатися.Усі його поїздки на  Захід, попри інші, мали також екуменічну мету. Там він зустрічався не лише з католиками латинського обряду, але й провадив розмови з протестантами, англіканами  в Німеччині, Бельгії, Голандії, де, як відомо, під впливом його ідей  постало спеціальне товариство « Голяндський  Унійний  Апостолят».Ідею  примирення  церков активно пропагував  митрополит Андрей Шептицький на терені царської Росії. «Одна лише є у світі істинна церква Христова: чи вона Православна , як її у вас називають, чи Католицька, як називаємо її ми. Вона тепер розділена навпіл. Але не сама вона розділилася, а розділена насильно політикою. Тому вона повинна знову з’єднатися, повинна неодмінно, повинна обов’язково, повинна Христа ради, Бога істинного ради», - так писав галицький архієрей в 1904р. у листі до відомого російського православного ієрарха, волинського єпископа  Антонія  Храповицького . Згодом,  уже  як глава УГКЦ, митрополит Андрей неодноразово пробував розпочати діалог із представниками православного і старообрядського духовенства про фундаментальні питання церковної єдності і невтомно шукав собі серед росіян однодумців і співробітників. В особі галицького митрополита  російські католики східного обряду завжди мали надійного натхненника, покровителя і захисника. Саме в Росії Кир Андрей намагався втілити на практиці цілу низку своїх найсміливіших і найдалекосяжніших  задумів, що стосувалися провідної, на його переконання, ролі унійної  церкви в досягненні єдності християн Сходу і Заходу. Це проявлялося передусім  у заснуванні Російського Греко-Католицького  Екзархату в Петрограді у травні 1917р. і призначенні екзархом   найближчого митрополитового  соратника-архімандрита Леоніда  Фьодорова.Варто також акцентувати увагу на обставинах, які не сприяли здійсненню заповітної мрії митрополита Андрея. Для сучасників задум митрополита був надто абстрактний. Вони були зайняті різними повсякденними справами, що їм зовсім не в голові була така «нереальна», на їх думку, справа, як об’єднання церков. Можна сказати, що під цим кутом зору, митрополит був самотній. Візьмімо Галичину, де він жив і діяв. Уся увага українського громадянства була спрямована виключно на здобуття для народу політичної рівноправності й поліпшення матеріального становища. В справах  церковно-релігійних на першому плані стояла оборона проти воюючого польського католицизму, який допомагав колонізації українців. Не слід також забувати, що поширені в краї радикальні і соціалістичні ідеї, за якими йшла молодь, теж не сприяли ідеї церковного об’єднання. Між українськими церквами  в Австрії (греко-католицькою і православною) відносини були приязні. Обидва віросповідання мирно співіснували за Австрії в межах Галичини і Буковини. Здавалося, якого ще треба поєднання, коли і так на релігійному фронті все в порядку. Отже, й це не сприяло ідеї митрополита.На Наддніпрянщині  теж обставини не були сприятливими, не те що до реалізації його ідей , але навіть до розуміння її важливості. Перед Першою світовою війною всі думки українського громадянства на Наддніпрянщині були спрямовані на здобуття політичної свободи , поліпшення економічного становища робітників і селян. Про єдність церков тоді там ніхто і не думав. У релігійній справі обмежувалися домаганням права свободи совісті, тобто волі для кожної релігії. Пізніше, з приходом більшовиків,розпочалися переслідування як православних , так і католиків, тому ідея об’єднання не могла бути зреалізована. Ні більшовики, ні німецький режим  не допускали акції митрополита  в напрямі об’єднання. «У тяжкі часи воєнної окупації велика християнська ідея єдності була знову поставлена перед обличчям віруючого українського народу. Однак , важкі обставини часу не дозволили її здійснити», - зазначає владика Софрон Мудрий.«Митрополит Андрей, - каже доктор С. Баран, - бажав зблизити до католицької церкви не тільки православних українців , але й увесь Схід , що,природно, було понад його сили і спроможності, а в деякій мірі шкодило навіть зближенню обох українських церков. З цим не можна не погодитися. Але, гадаю, що й сам покійний митрополит  Андрей, при кінці свого життя, переконався в цьому  й радий був би обмежитися поєднанням тільки українських церков, вбачаючи   в ньому  запоруку не тільки релігійної, але й національної єдності.З березня 1942 р. митрополит Шептицький звертається у справі об’єднання церкви «До української віруючої православної інтелігенції». Звернення було широко розповсюджене: надруковане окремими листівками (деякі з власноручним підписом А.Шептицького), а також  опубліковане в «Краківських вістях» 5 квітня 1942 року. В ньому  митрополит Андрей  відзначав, що інтелігенція «є провідною верствою в суспільстві» і «в усіх віросповіданнях має важливий голос» і в церковних справах». А. Шептицький розумів, що повна злука греко-католицького і православного віросповідань  – це справа «дальшої майбутности», а зближення і взаємне пізнання необхідні для досягнення національної  єдности вже сьогодні , тому звернувся до православної інтелігенції із закликом докласти всіх зусиль до зближення греко-католицької та православної віри. Митрополит вказує , що необхідно усувати взаємні протиріччя й ненависть між українськими конфесіями.  Він пише: «Хоч би ваша праця над помиренням не довела до повного з’єднання, принесе українському народові велику користь, коли хоч у частині причиниться до національної єдності».Підводячи підсумки, слід зазначити, що митрополит Андрей – це національний Мойсей українського народу, який хоч  сам впав по дорозі до мети , однак вказав певний і переможний шлях до її досягнення, а саме: Любов до Бога і ближнього. Він бачив свій шлях і чув реальні голоси щодо його духовної діяльності, бачив очі вірних, які світилися довір’ям, любов’ю; і бачив очі сучасності, з яких випромінювалися злі помисли і закиди, але під Божим поглядом і Провидінням  він йшов до святої мети. Андрей Шептицький уособлював найшляхетніші вартості християнського народу України. Це був дар Провидіння Божого для церкви України.Святій справі об’єднання церков митрополит посвятив себе цілого, ціле своє життя, всю свою невтомну діяльність , «рад був би і тисячу разів вмерти смертю мученика , щоб тільки причинитись бодай до влегчення й промощення шляху для привернення релігійно-церковної єдності серед усіх християн , а серед українського народу зокрема.Ще одну справу митрополита повинно належно оцінити теперішнє українське покоління. Це спроба зробити український народ важливим чинником в об’єднанні Східної та Західної церков. Митрополит Шептицький дав початок до так званих Велеградських з’їздів на Моравії. Ця справа сягає понад мрії нації, але зате робить нашу націю важливим середовищем всесвітньої, а, отже, понаднаціональної ідеї. А те, що митрополит займався такими справами, означає, що його ім’я перестало бути  виключно власністю українського народу, а стало цінністю у великій всесвітній і вічній ідеї. Бо ідея об’єднання християнського світу  є ідеєю століть, і з нею назавжди буде ім’я митрополита Андрея Шептицького.  
     
     

Тарас Зіньковський, завідувач відділу «Музей історії Галича»






Коментарі:

Коментарів поки що нема.



Ім’я:
Коментар:

Скільки буде 5 + 1 =

* Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях.
Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти.
Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.









Галицький чат
n
10:56:20 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:24 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:34 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:42 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
сестра
17:05:10 20-05-2014

Звертаюся до всіх небайдужих = у Галицькій ЦРЛ народила дитину 16річна сирота з дитячого будинку! Потребує дитячих речей,харчування,памперсів!!! Допоможемо всі,хто чим може!!!
Гнатенко Іван
18:11:47 23-05-2014

До сестра напишіть, будь ласка, якісь координати, куди чи кому надавати гроші чи допомогу в іншій формі.
сестра
09:14:34 01-06-2014

До Гнатенко Дівчина знаходиться у Галицькій ЦРЛ,дитячому відділі,бо не має куди йти з дитиною!
сестра
09:17:11 01-06-2014

До Редактора!!!!! Народ інтересується на кого Ви працюєте????Чому доступ в чат зробили по реєстрації???Щоб народ не міг ВІЛЬНО! зайти і написати чи прочитати правду????
сестра
09:18:25 01-06-2014

Редактору! А може тому,що Ви як були при регіонах,так і сидите?????
Теслюк Володимир
21:14:50 01-06-2014

Шановна сестро, ніхто нікому ніколи не забороняв писати в чаті ПРАВДУ!!! І ніхто не обмежував вхід до чату... Ви самі вільно увійшли і пишете те, що маєте на думці... Реєстрацію запроваджено як і на інших сайтах для того, щоб можна було виявити непорядних дописувачів, які дозволяли собі писати тут образливі і нецензурні висловлювання. Щодо "регіонів", то я там ніколи не був, і працюю виключно для людей. Дякую.
Теслюк Володимир
21:17:14 01-06-2014

Доречі, Ви, сестро, теж могли б назвати своє справжнє ім'я... )))))) Чи Ви боїтеся?
сестра
13:38:55 02-06-2014

Та мені нема чого боятися..... Продажної влади???Це Ви при всіх владах співаєте їм честь і хвалу!!!!!
Теслюк Володимир
14:52:59 02-06-2014

Якщо Вам нема чого боятися, то підписуйтеся своїм іменем, яке Вам дали батьки...
Гнатенко Іван
18:21:03 02-07-2014

до сестра. невже так важко пройти хвилинну рпеєстрацію?? чи вже настільки низький рівень інтелекту, що важко написати e-mail і придумати простенький пароль???? яким же чином вам заважає вільно написати реєстрація??? ніхто ж не коректує ваші повідомлення!!!! Реєструйтеся і пишіть!!!!!
Гнатенко Іван
18:22:00 02-07-2014

до сестра. хоча можливо тут доречніше було б сказати відомою всім фразою: "якщо людина мертва, то це надовго, якщо дурна. то назавжди"!!!!!
Шмельова Марія Вадим
18:22:34 16-09-2014

Підкажіть будь ласка може кто здає квартиру в Галичі
петро
12:00:12 11-12-2014

КАЗКОВИЙ ГАЛЯЦ-ГРАД… Стольне місто на ріці Mов у чорта у руці. Пишно град ся розвиває І містян всіх розважає. Як прогнали ми орду Взяв наш Владко булаву. Мов до танцю він пішов І в палаци увійшов. Челядь громко промовляла І до танцю запрошала. Довгий крилами махав З писка слюні витирав. Всі бояри кричать: «Гуд!» Це наш славний Робін Гуд. Сотник Стримба не лапух Швидко Владка взяв в обух. Челядь тішиться гуде Все по нашому буде! Довгий крила вже сховав Слюні знову витирав. От князівство заживе Мов садочок розцвіте Новий князь добро несе Може буде добре вже. А князь Владко молодець Швидко дьоргав за уздець І не думав не гадав Владко воєвод придбав. Першим був князьок Назяр Той що їздив на позяр. Що палац си збудував Коли вогник поливав. І рука була тверда Била навіть мужика Матушку в дворі лупила Бо не рівно та ходила. Без Надії і Любві Кажуть не жили князі Владко теж не відставав І собі це все придбав. Надя глечики полоче І про всіх князьку стукоче А Любов немов в огні Це мабуть зловісні дні. Челядь тішиться, гуде До князька на чарку йде У палаци, як у двір Файний Владко брегадір. Війт місцевий теж мастак Ходить наче він батрак До Князька пороги б’є Грошики з казни кує. Час летить, шумить, гуде А князівство не цвіте Зароста все буряном Мов городець кабачком. Челядь тішиться, гуде Ще не час, усе буде. Довгий слюні повтирав І тепер вже промовчав. У князівстві знахар був Мірко звали, хто забув. Знав про все він і про всіх Хто здоровий, а хто псіх. Та в бояр на Мірка зуб Князь кричить: «Тобі каюк!» Стримба зібрання веде Знахар в суд і ось вам - фе. Що буде? Ніхто не знає Знахар ціхо ся сховав, Сотник й князь грушки щибає, Довгий знов ся заплював. Далі буде!Напишу!!! Я про всяку єрунду І про Галяцку княжну І про Стримбу орлика Про князівство й ослика.
Літописець галицький
10:08:56 22-12-2014

частина II Время знов прийшов писати Про князівство розказати. Про Старосту напишу І про всяку в світі бзду. Час пливе. Зима гряде! А життя гниле, гниле. Челядь тішиться, гуде, Ще не час, усе буде. Владко всівся у гнізді Мов кобила у вівсі. Стримба князя осідлав І на всіх він накладав. Та не тут прийшла біда З неба хмара насува. Славний град Станіславків Шле старостиних гонців. Челядь в раз заметушилась Щоб біда ця не случилась. В мить зібрали всю братву Не віддати булаву. Стримба зібрання зібрав Довгий крилами махав. І Лахоцький виступав: Похвалив і облизав, Владка так він шанував. Той Лахоцький - хитрий жук Лізе всюди як павук. Цей князьок бальона грав І народ свій обкрадав, Фіру не одну придбав Не одного обскакав. Слово мовив і князьок, Той, що міряв потічок, Вчив він трохи діточок Напивався як бичок. Крилось град його земля Це Федоря – ось імя. Обізвалась мамка Ріна Кажуть файна господиня: Ти староста не правий Вовка наш один такий. Спинку гарно він тримає Нашу челядь обіймає. Важність в нього своя є: Не чіпай ВОНО своє. Відстояли Владка всі Хоч князівство у біді. Всі городи в буряні, Але нам нужни свої Чемні, милії князі. Князь словами промовля Наче Гоголя слова. Віршем криє, покриває Челядь свою звеселяє. Владка тільки не сприйма Його рідная братва Та що пальці три тримає Й оселедці одягає. Брате наш, ти нас продав! Тільки трон ти обійняв, В душу ти нам так наклав Ти забув, хто тебе пхав?! Та ми браття всі такі Тільки нам зайти в князі Забуваєм хто ми. Ні?! Ось напевне нам каюк І загнемся наче крюк. При такому ґаздівстві Всі будемо у …..багні! Будем знов новин чекати І історію писати. А на цьому мабуть все!!! Далі буде! ХАЙ ЖИВЕ!!!
Літописець галицький
10:56:06 25-12-2014

Час глаголить знов прийшов Як процес в князівстві йшов. У палацах як було Про керовніцтво й бухло. Було так мов на балі Як у діда уві сні Матушки бухали За здоровя випивали. Князь хотів навксти лад Вскочив з трону і в палац. Там гучненько вже було, Мов базар усе гуло. Князь зайшов в четвертий ряд, Грюкав стукав все підряд. «Ви попались не шуміть. Це я князь в мить відчиніть. Стукай, грюкай і кричи Не дамо тобі ввійти. Тишком матушки кривлялись Та із князя насміхались. Ось керовніцтво князька Не вартує і нуля. Доведе він нас у мить Скоро не буде що пить. А Староста мудрий був Про невдаху не забув Про «здобутки» і опрос Каже Влодку досвідос. Челядь бистро ся зібрала До старости завітала «Хочем Влодка і усе! Це наш князь нехай буде». А Староста їм в отвіт: «Ви читали браття звіт?! При такому ґаздівстві Ви всі браття у …багні. «НИЖЧЕ ПЛІНТУС! Я кажу. Вірте браття не брешу. Краще в трон любий баран Ніж ваш князь і отаман. То ж чекайти ви письма Із містечка за Дніпра Дам вам мудрого орла Щоб ви вилізли з багна. Влодкові большой привіт Хай читає краще звіт. Розум хай пускає в хід І не лиже всім мов кіт. З цього байка виплива, Прочитавши сі слова. Не той князь що у сідлі Той, що розум в голові. Тож чекаймо вісточки для моєї кісточки От на цьому слові Бувайте здорові.
Пані Галичанка
20:27:13 25-12-2014

Автору цього "шедевру" не завадиило б трохи граматику повчити. А то це схоже на "творєніє" не дуже грамотного учня 5-го класу )))


E-mail:
Пароль:

Прізвище та ім’я:
E-mail:
Пароль:
Ще раз пароль:

УВАГА!
Після реєстрація на вашу електронну адресу прийде лист, в якому буде підтвердження реєстраниці.







Статистика


Locations of visitors to this page

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET



Наша кнопка:



Газета Галицьке слово м.Галич










..

 
Газета «Галицьке слово» © 2010 рiк. Всі права на авторські матеріали належать газеті «Галицьке слово».
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на газету «Галицьке слово», а при передруку
в інтернеті - з активним гіперпосиланням на galslovo.if.ua. Адреса для листування з редакцією: galslovo@ukr.net