на сайті  
   
 
Субота, 23 лютого 2019 року
 







Електронна версія



Ваша думка
З якими правовими питаннями у Вас найчастіше виникають труднощі?
оформлення спадщини
оформлення права власності
оренда земельної ділянки
розлучення
позбавлення батьківських прав
оскарження рішень чи бездіяльності органів державної влади
оформлення субсидії
виплата аліментів
виправлення описки в документах
Інше:

        

Переглянути результати

 

Рекомендуємо
 

Загрузка...







Галичанка, яка прославила у світі українську жінку
11.05.2012 | Переглядів: 2198
Рейтинг

     Історія знає чимало прикладів, коли любов чоловіка до жінки спричинялась до величезних наукових відкриттів. Ще 35 років тому ми довідалися, що головна праця наукового життя славетного археолога Ярослава Пастернака (1892-1969) «Старий Галич», була присвячена його дружині Марії.

     Історія людства також повторюється в тому плані, що кохані жінки великих чоловіків часто перебувають в затінку слави своїх суджених, навіть, якщо вони їм не поступаються успіхами в науковій, культурній чи громадській діяльності. За всю історію вивчення біографії Пастернака – науковця, найбільше, що ми довідувалися про Марію Пастернакову, може характеризувати лишень один абзац із нарису Василя Вериги «Дослідник підземного архіву України». Там коротко сказано: «У 1930 р. доктор Пастернак одружився з Марією Стецик, учителькою “Рідної Школи” імені Т.Шевченка у Львові. Його дружина стала його необхідним товаришем життя і порадником у його праці, бо й сама цікавилась українським культурним життям та брала в ньому активну участь, хоч і не на царині археології».
     Щоби увійти у життєвий світ Марії Пастернакової, треба зрозуміти коло її зацікавлень. Ми би окреслили три іпостасі героїні нашої розповіді. Вона народилася 1897 року у Львові, саме в той час, коли з під столітньої крижаної товщі пробивалися у всіх ділянках суспільного життя перші проліски національного відродження. Молоденька вчителька без вагань стала в ряди будівничих української національної школи. Але в її молодість вривається завірюха Першої світової війни. Марія Пастернакова береться за втілення планів Легіону Українських Січових Стрільців щодо налагодження культурно-освітньої праці на Волині. Два роки пропрацювала подвижниця народної освіти в містечку Устєлуг. Просвітницька праця під проводом таких визначних січових командирів, якими були сотник Дмитро Вітовський, сотники Михайло Гаврилко і Микола Саєвич, назавжди загартувала її характер, дала належну фахову практику і збагатила досвідом контактування з українцями із різних етнографічних областей.
     Після війни М.Пастернакова повернулася до Львова, де стала навчати українських дітей в «Рідній Школі». Якраз в цей період злучилися воєдино її педагогічний талант і одержимість модерного, громадського та культурного діяча. Свою каменярську працю вона побачила в оновленні і реформуванні українського дошкілля. З 1934 по 1939 рік досвідчений освітянин очолює педагогічну референтуру товариства «Українська Захоронка». Поглибивши свої знання з дошкільного виховання, вона незмінно очолює редакцію щомісячника «Українське Дошкілля» (1937-1939). «Це був час великого росту української дошкільної справи, – пише дослідниця Лідія Бурачинська, – що започаткувалась в Україні, в часі відбудови української державності завдяки заходам Софії Русової».
     Марія Пастернакова не тільки через науково-педагогічне видання, але й особисто прислужилася справі поглиблення виховання дітей дошкільного віку. Задля повноцінного розвитку підростаючого покоління українців тільки у Львові діяло в довоєнний період 12 дитячих садків, такі ж були організовані у всіх значних містах і містечках Західної України, а в селах налагоджувалась сезонна робота дошкільних установ «Захоронки».
     Радянська окупація Галичини (1939-1941) на короткий час відірвала педагога від улюбленої праці. В роки фашистської займанщини (1941-1944) М.Пастернакова стала референткою Дошкільного Відділу Українського Центрального Комітету у Львові. Разом зі своїми помічниками організатор освіти розширила мережу дошкільних навчальних закладів не тільки в Галичині, але й створила нові на Підляшші, Поліссі, Волині і Лемківщині. У 1943 р. на західноукраїнських землях діяло 241 постійних 1696 сезонних дитячих садків. Через те, що не вистачало кваліфікованих вихованців, М.Пастернакова вирішила написати ґрунтовний підручник «Виховання і заняття в дитячому садку». На жаль, через обставини воєнного лихоліття книга тоді не вийшла у світ. Тільки аж у 1959 р. Об’єднання Українських Педагогів Канади опублікувало невеличку частину монументальної праці, що вийшла самостійною книжкою «Заняття в дитячому садку» (Торонто, 1959), де стисло подано методику дошкільного виховання. Як бачимо, доля відвела їй зовсім обмаль часу, щоби впроваджувати в практику дошкілля найновітніші педагогічні ідеї, але вона впоралась з честю із завданням національної ваги – дати найменшій українській дитині високе навчання і виховання. А її невеличкий навчальний посібник на багато років залишився єдиною «Азбукою дошкілля» для українців у вільному світі.
     Працюючи з рукописними документами у Львівській науковій бібліотеці імені Василя Стефаника НАН України, ми натрапили на листи М.Пастернакової до свого чоловіка, всесвітньовідомого археолога Я.Пастернака. Кожен лист жінки-педагога починається рядком: «Моє Любе Вухо!» За цим ніжно-дитячим звертанням вчувається ще й жіноча турбота про наукові будні вченого, який повертав українству славу княжого Галича. Під враженнями епохальних відкриттів Ярослава Пастернака потроху став розкриватися непересічний талант дитячої письменниці. Щоби донести наймолодшій читацькій аудиторії дух старовини, який день за днем привідкривався із сувоїв землі на Крилоській горі, то дружина вченого повідомляла дошкільнятам про кожне нове археологічне відкриття засобами дитячих оповідань. Коли археолог відкрив у 1936 р. на Княжій горі фундаменти Успенського собору ХІІ ст., то М.Пастернакова відгукнулася на цю епохальну знахідку оповіданням «Синцьо в Крилосі» («Українське Дошкілля», 1938, № 7-8). Як тільки-но науковець взявся за розшуки резиденції володарів Галицько-Волинської держави, то свою версію письменниця виклала у легенді для старших дошкільнят «Золотий Тік» («Українське дошкілля», 1939, №1).
     Але найбільший зажинок на творчій дорозі Марії Пастернакової чекав у царині дослідження українського танцювального мистецтва. На світі, напевно, нема людини, яка б не пережила миттєвої танцювальної чар-магії, однак тільки одиницям судилося зрозуміти і розтлумачити дивовижний світ танцю. До цього загадкового і вічного мистецтва юна львів’янка прилучилася ще в шкільному віці, коли вона пізнавала шведську ритмічну пластику і власними рухами пробувала інтерпретувати мелодії пісень. Засвоївши модерні методики Мері Вігман, Гертруди Боденвізер, Жака Далькроза, народна вчителька «Рідної Школи» творчо використовувала їх у педагогічній праці, підготовлюючи дітей до святкових імпрез. Внаслідок мистецького пошуку з’явилися її неповторні хореографічні композиції на молитву «Боже великий, єдиний» (Свято молоді у Львові) та «Поклін науці» (до 35-ліття школи імені Т.Шевченка у Львові). Здавалося б, що доля давала шанс саме їй, наділеній непересічним талантом, озброєній знаннями, яких більше ніхто не мав у Галичині, створити самобутній танцювальний колектив, або ж школу мистецького танцю. Та коли надії на це розвіялись, вона взялася, починаючи з 1932 року, писати на теми модерного танцю, всіляко пропагувати маловідому ділянку мистецтва в галицькій періодиці. Її блискучі статті «На службі Терпсихори» (1934), «Жак Далькроз і ритмічна руханка» (1934), «Давня і сучасна пантоміміка» (1935), «Душа і танок» (1935), «Мистецтво Ізадори Дункан» (1936), поміщені в журналах «Назустріч» і «Нова Хата», розкривали читачам складну природу спроб і пошуків, який торував собі шлях у майбутнє мистецький танець.
     Ні вимушене прощання з батьківщиною, ні жахи війни, які вона бачила очима емігранта дорогою зі Львова до Мюнхена, ані страждання, що випали на їхню з чоловіком долю на американському континенті, – ніщо не могло її відірвати від служіння танцювальному мистецтву. У часописах «Сучасна Україна», «Новий Шлях» та «Свобода» з’являються її наукові дослідження «Пантоніма чи танцювальна драма» (1949), «Народний і мистецький танець» (1951), «Народний танець на сцені» (1956), «Танці Далекого Сходу» (1959), «Життя у творчій насназі» (1960). Завдяки її перу українська діаспора ознайомилася з мистецькими танцювальними течіями Америки у статтях М. Пастернакової «Танкова сага Америки» (1953), «Література і танець» (1953), «Туга за абстрактом» (1955), «Людина і всесвіт» (1956), «Танець у фільмі» (1957), «Неовігманівський танець» (1960), «Інтелектуалізм у модерному танковому мистецтві» (1961).
     На початку 60-х років сім’я Пастернаків подарувала українству два новітніх національних Євангелія: невтомний дослідник підземного архіву написав книгу «Археологія України» (Торонто, 1961), а скромна жриця Терпсихори видрукувала монографію «Українська жінка в хореографії» (Вінніпег-Едмонтон, 1963). Коли читаєш роздуми М.Пастернакової про зародження народного танцю, то ніби чуєш їхню розмову з доктором археології, який розповідає після своїх трипільських візій про роль жінки у спілкуванні перших українських хліборобів зі своїми божествами – сонцем, землею, водою і місяцем. І ось уже лягають на папір чудові словесні мотиви Марії Пастернакової: «Жінка, яка взагалі мала передову роль у процесі розвитку людського суспільства, яка перша клала основу під будову родини, була теж творцем перших культових понять і форм почитання надприродних сил. З них найстаріше божество – це богиня-мати, джерело життя у всесвіті. У культових церемоніях, що відбувались, головне, при змінах пір року, передусім жінки брали падіння дощу, ріст збіжжя, вітер, громовицю й які виявили         передиспозицію до пантоніми, вони накликували плодовитість, приворожували врожай, просили в богів особливої ласки».
     Авторка мистецтвознавчого дослідження детально проаналізувала ґенезу фольклорного, класичного та модерного танцю. Разом з тим вона охопила всі прояви українських танців через творчість таких видатних виконавців, як Леся Білошицька, Оксана Вікул, Оксана Войновська, Тамара Вожаківська, Анна Заварихіна, Лідія Ковч, Валентина Переяславець, Бетті Попович, Галина Самцова, Євгенія Сташинська.
     М.Пастернакова вважала, що в жодній ділянці світового мистецтва жінка не добивалася таких високих позицій, як у танці: етнологічному, народному і сценічному. Українська жінка завжди і всюди несла із собою цінну духовну спадщину – глибокі традиції національної танцювальної культури, які були джерелом невмирущого творчого натхнення.

Ігор Коваль,
     доцент кафедри релігієзнавства і теології Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника,
     
     

Наталія Духович,
     методист Івано-Франківського обласного державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді
     
     

      На фото:
     - український педагог, письменник і мистецтвознавець Марія Пастернакова (1897-1983);
     - автограф М.Пастернак;
     - обкладинка книги М.Пастернак «Українська жінка в хореографії».






 Опубліковано в номері №19 (1706) в рубриці «Офіційно»

Коментарі:

Коментарів поки що нема.



Ім’я:
Коментар:

Скільки буде 8 + 2 =

* Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях.
Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти.
Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.









Галицький чат
n
10:56:20 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:24 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:34 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:42 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
сестра
17:05:10 20-05-2014

Звертаюся до всіх небайдужих = у Галицькій ЦРЛ народила дитину 16річна сирота з дитячого будинку! Потребує дитячих речей,харчування,памперсів!!! Допоможемо всі,хто чим може!!!
Гнатенко Іван
18:11:47 23-05-2014

До сестра напишіть, будь ласка, якісь координати, куди чи кому надавати гроші чи допомогу в іншій формі.
сестра
09:14:34 01-06-2014

До Гнатенко Дівчина знаходиться у Галицькій ЦРЛ,дитячому відділі,бо не має куди йти з дитиною!
сестра
09:17:11 01-06-2014

До Редактора!!!!! Народ інтересується на кого Ви працюєте????Чому доступ в чат зробили по реєстрації???Щоб народ не міг ВІЛЬНО! зайти і написати чи прочитати правду????
сестра
09:18:25 01-06-2014

Редактору! А може тому,що Ви як були при регіонах,так і сидите?????
Теслюк Володимир
21:14:50 01-06-2014

Шановна сестро, ніхто нікому ніколи не забороняв писати в чаті ПРАВДУ!!! І ніхто не обмежував вхід до чату... Ви самі вільно увійшли і пишете те, що маєте на думці... Реєстрацію запроваджено як і на інших сайтах для того, щоб можна було виявити непорядних дописувачів, які дозволяли собі писати тут образливі і нецензурні висловлювання. Щодо "регіонів", то я там ніколи не був, і працюю виключно для людей. Дякую.
Теслюк Володимир
21:17:14 01-06-2014

Доречі, Ви, сестро, теж могли б назвати своє справжнє ім'я... )))))) Чи Ви боїтеся?
сестра
13:38:55 02-06-2014

Та мені нема чого боятися..... Продажної влади???Це Ви при всіх владах співаєте їм честь і хвалу!!!!!
Теслюк Володимир
14:52:59 02-06-2014

Якщо Вам нема чого боятися, то підписуйтеся своїм іменем, яке Вам дали батьки...
Гнатенко Іван
18:21:03 02-07-2014

до сестра. невже так важко пройти хвилинну рпеєстрацію?? чи вже настільки низький рівень інтелекту, що важко написати e-mail і придумати простенький пароль???? яким же чином вам заважає вільно написати реєстрація??? ніхто ж не коректує ваші повідомлення!!!! Реєструйтеся і пишіть!!!!!
Гнатенко Іван
18:22:00 02-07-2014

до сестра. хоча можливо тут доречніше було б сказати відомою всім фразою: "якщо людина мертва, то це надовго, якщо дурна. то назавжди"!!!!!
Шмельова Марія Вадим
18:22:34 16-09-2014

Підкажіть будь ласка може кто здає квартиру в Галичі
петро
12:00:12 11-12-2014

КАЗКОВИЙ ГАЛЯЦ-ГРАД… Стольне місто на ріці Mов у чорта у руці. Пишно град ся розвиває І містян всіх розважає. Як прогнали ми орду Взяв наш Владко булаву. Мов до танцю він пішов І в палаци увійшов. Челядь громко промовляла І до танцю запрошала. Довгий крилами махав З писка слюні витирав. Всі бояри кричать: «Гуд!» Це наш славний Робін Гуд. Сотник Стримба не лапух Швидко Владка взяв в обух. Челядь тішиться гуде Все по нашому буде! Довгий крила вже сховав Слюні знову витирав. От князівство заживе Мов садочок розцвіте Новий князь добро несе Може буде добре вже. А князь Владко молодець Швидко дьоргав за уздець І не думав не гадав Владко воєвод придбав. Першим був князьок Назяр Той що їздив на позяр. Що палац си збудував Коли вогник поливав. І рука була тверда Била навіть мужика Матушку в дворі лупила Бо не рівно та ходила. Без Надії і Любві Кажуть не жили князі Владко теж не відставав І собі це все придбав. Надя глечики полоче І про всіх князьку стукоче А Любов немов в огні Це мабуть зловісні дні. Челядь тішиться, гуде До князька на чарку йде У палаци, як у двір Файний Владко брегадір. Війт місцевий теж мастак Ходить наче він батрак До Князька пороги б’є Грошики з казни кує. Час летить, шумить, гуде А князівство не цвіте Зароста все буряном Мов городець кабачком. Челядь тішиться, гуде Ще не час, усе буде. Довгий слюні повтирав І тепер вже промовчав. У князівстві знахар був Мірко звали, хто забув. Знав про все він і про всіх Хто здоровий, а хто псіх. Та в бояр на Мірка зуб Князь кричить: «Тобі каюк!» Стримба зібрання веде Знахар в суд і ось вам - фе. Що буде? Ніхто не знає Знахар ціхо ся сховав, Сотник й князь грушки щибає, Довгий знов ся заплював. Далі буде!Напишу!!! Я про всяку єрунду І про Галяцку княжну І про Стримбу орлика Про князівство й ослика.
Літописець галицький
10:08:56 22-12-2014

частина II Время знов прийшов писати Про князівство розказати. Про Старосту напишу І про всяку в світі бзду. Час пливе. Зима гряде! А життя гниле, гниле. Челядь тішиться, гуде, Ще не час, усе буде. Владко всівся у гнізді Мов кобила у вівсі. Стримба князя осідлав І на всіх він накладав. Та не тут прийшла біда З неба хмара насува. Славний град Станіславків Шле старостиних гонців. Челядь в раз заметушилась Щоб біда ця не случилась. В мить зібрали всю братву Не віддати булаву. Стримба зібрання зібрав Довгий крилами махав. І Лахоцький виступав: Похвалив і облизав, Владка так він шанував. Той Лахоцький - хитрий жук Лізе всюди як павук. Цей князьок бальона грав І народ свій обкрадав, Фіру не одну придбав Не одного обскакав. Слово мовив і князьок, Той, що міряв потічок, Вчив він трохи діточок Напивався як бичок. Крилось град його земля Це Федоря – ось імя. Обізвалась мамка Ріна Кажуть файна господиня: Ти староста не правий Вовка наш один такий. Спинку гарно він тримає Нашу челядь обіймає. Важність в нього своя є: Не чіпай ВОНО своє. Відстояли Владка всі Хоч князівство у біді. Всі городи в буряні, Але нам нужни свої Чемні, милії князі. Князь словами промовля Наче Гоголя слова. Віршем криє, покриває Челядь свою звеселяє. Владка тільки не сприйма Його рідная братва Та що пальці три тримає Й оселедці одягає. Брате наш, ти нас продав! Тільки трон ти обійняв, В душу ти нам так наклав Ти забув, хто тебе пхав?! Та ми браття всі такі Тільки нам зайти в князі Забуваєм хто ми. Ні?! Ось напевне нам каюк І загнемся наче крюк. При такому ґаздівстві Всі будемо у …..багні! Будем знов новин чекати І історію писати. А на цьому мабуть все!!! Далі буде! ХАЙ ЖИВЕ!!!
Літописець галицький
10:56:06 25-12-2014

Час глаголить знов прийшов Як процес в князівстві йшов. У палацах як було Про керовніцтво й бухло. Було так мов на балі Як у діда уві сні Матушки бухали За здоровя випивали. Князь хотів навксти лад Вскочив з трону і в палац. Там гучненько вже було, Мов базар усе гуло. Князь зайшов в четвертий ряд, Грюкав стукав все підряд. «Ви попались не шуміть. Це я князь в мить відчиніть. Стукай, грюкай і кричи Не дамо тобі ввійти. Тишком матушки кривлялись Та із князя насміхались. Ось керовніцтво князька Не вартує і нуля. Доведе він нас у мить Скоро не буде що пить. А Староста мудрий був Про невдаху не забув Про «здобутки» і опрос Каже Влодку досвідос. Челядь бистро ся зібрала До старости завітала «Хочем Влодка і усе! Це наш князь нехай буде». А Староста їм в отвіт: «Ви читали браття звіт?! При такому ґаздівстві Ви всі браття у …багні. «НИЖЧЕ ПЛІНТУС! Я кажу. Вірте браття не брешу. Краще в трон любий баран Ніж ваш князь і отаман. То ж чекайти ви письма Із містечка за Дніпра Дам вам мудрого орла Щоб ви вилізли з багна. Влодкові большой привіт Хай читає краще звіт. Розум хай пускає в хід І не лиже всім мов кіт. З цього байка виплива, Прочитавши сі слова. Не той князь що у сідлі Той, що розум в голові. Тож чекаймо вісточки для моєї кісточки От на цьому слові Бувайте здорові.
Пані Галичанка
20:27:13 25-12-2014

Автору цього "шедевру" не завадиило б трохи граматику повчити. А то це схоже на "творєніє" не дуже грамотного учня 5-го класу )))


E-mail:
Пароль:

Прізвище та ім’я:
E-mail:
Пароль:
Ще раз пароль:

УВАГА!
Після реєстрація на вашу електронну адресу прийде лист, в якому буде підтвердження реєстраниці.







Статистика


Locations of visitors to this page

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET



Наша кнопка:



Газета Галицьке слово м.Галич










..

 
Газета «Галицьке слово» © 2010 рiк. Всі права на авторські матеріали належать газеті «Галицьке слово».
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на газету «Галицьке слово», а при передруку
в інтернеті - з активним гіперпосиланням на galslovo.if.ua. Адреса для листування з редакцією: galslovo@ukr.net