на сайті  
   
 
Вівторок, 22 жовтня 2019 року
 







Електронна версія



Ваша думка
З якими правовими питаннями у Вас найчастіше виникають труднощі?
оформлення спадщини
оформлення права власності
оренда земельної ділянки
розлучення
позбавлення батьківських прав
оскарження рішень чи бездіяльності органів державної влади
оформлення субсидії
виплата аліментів
виправлення описки в документах
Інше:

        

Переглянути результати

 

Рекомендуємо
 

Загрузка...







Вічні таємниці української археології
12.06.2010 | Переглядів: 5161
Рейтинг

     Давньоруський хрест-енколпіон із зображенням Розп’яття, знайдений на Олешківському городищі Снятинського району (колекція Р. Білика)Останнім часом ми опрацьовували джерельну базу для висвітлення християнської культури Галицько-Волинської держави. У її численних кодексах є такий вид джерел Х-ХІІІ ст. як хрести-енколпіони. На переважаючій більшості давньоруських складнів-релікваріїв на лицевій стороні Розп’яття Христове, яке проставляє викупну жертву Сина Божого, а на зворотній – Богородиця з євангелістами, святими воїнами, апостолами, творцями Божественної Літургії, які разом складають собою образ Христової Церкви.
     В час епохальних археологічних відкриттів Я. Пастернака в княжому Галичі /1934-1943/ було відкрито величезну колекцію хрестів-енколпіонів. Вони траплялись археологам й пізніше, а нерідко селяни Крилоса виявляють металічні хрести-складні і на своїх городах як випадковї знахідки. У 1997 р. більшість з них опублікував професор Прикарпатського університету М. Фіголь у своїй монографії «Мистецтво стародавнього Галича». Серед них усіх нас найбільше вразив бронзовий енколпіон із зображенням символічного престолу приготування /етимасії/, Богоматері Влахеринської з алегоричними образами євангелістів, який Я.Пастернак знайшов на Золотому Тоці в Крилосі. Назва символу «етимасія» перейнята з Послання апостола Павла до ефесян /6, 15/, який закликав: «Приготувати благовістування світу». На престолі зображується подушка, на якій лежить Євангеліє, над ним – хрест та Святий Дух у вигляді голуба, іноді від нього відходять три промені, що символізують Трійцю. З боків престолу інколи зображують херувимів, серафимів і ангелів. У деяких варіантах зустрічається обабіч престолу знаряддя страстей: опис та тростина. Образи євангелістів позначені канонічними геральдичними символами: Матей – ангелом, Марко – летючим левом, Лука – волом і Йоан – орлом.
     Енколпіони такого типу унікальні, їм не зустрічається аналогів у візантійському, ані в західному декоративно-прикладному мистецтві. Але сюжет з етимасією відомий на візантійських хрестах ХІ-ХІІІ ст., а зображення гербів євангелістів трапляються на романських пам’ятках західного походження. Особливе місце серед такого роду пам’яток належить так званому золотому вівтарю собору Сан-Марко у Венеції – Паларадо, куди входять візантійські і частково західноєвропейські пластинки Х-ХІІ ст., виконані в складній техніці перегородчастих емалюй.
     Як бачимо, цей тип енколпіону, що виник на давньоруському грунті, об’єднав в себе західні і східні риси. Таких хрестів вітчизняна археологія знає лишень декілька одиниць. Один з них входив до давньоруського скарбу, що складався із золотих прикрас і був на Княжій Горі біля Канева. А місце віднайдення іншого, відомого в науковій літературі, довелося довго встановлювати. Його відкрив київський археолог В. Гончаров у 1946 р. на Райковецькому городищі в околицях Бердичева. Кліть №10 органічно входила до оборонного комплексу городища. Крім того, вона виконувала функції дерев’яної церкви сторожевої фортеці Київської землі. Перед лицем татаро-монгольської загрози весною 1241 р. дев’ять власників бронзових хрестів-енколпіонів занесли їх до храму, і, як найдорожчі святині, передали священику на зберігання.
     Галицький хрест-релікварій ХІІІ ст. з ЕтимасієюВ процесі розкопок давньоруського містечка В. Гончаров відкрив цей невідомий пам’ятник Батиєвого нашестя на Русі. На підлозі спаленої церкви лежали зв’язані докупи дев’ять хрестів-релікваріїв, кругла мідна панагія із зображенням Божої Матері, лита мідна кадильниця і невеликий мідний хрестик з Розп’яттям. Трагізм всього того, що відбувалося тут 770 років тому підсилюють грецькі написи на більшості з хрестів-енколпіонів: «Се син твій, се матір твоя». Із цими словами звертається помираючий Христос на Голгофі до зображених в круглих медальйонах, на бічних раменах хрестів, Богоматері та Йоана Богослова. З цього випливає, що енколпіони не були тільки культовим предметом особистого збагачення, не тільки виконували захисно-оборонну функцію, але перш за все позначували причетність віруючого до своєї Церкви, його повсякчасного єднання з нею. Отоді ми зрозуміли, що ці археологічні пам’ятки, як жодні з інших, можуть розказати, що для сучасників Галицько-Волинської держави означає смерть Ісуса Христа.
     Грецьке слово «енколпіон» в буквальному смислі означає «на груди». Енколпіон – це складний хрест для зберігання мощей шанованого святого, який зображений на одній із сторін хреста (звідки їх друга назва – мощевик). Віра в чудодійну силу енколпіонів пов’язана з культом святих мощів, що зародився в ранньохристиянську епоху і був в традиції християнської церкви.
     Найраніше енколпіони з фрагментами Господнього дерева були не просто релігійними скарбами для християн, але їх і виготовляли з дорогоцінних матеріалів, у надзвичайно складній художній техніці. За будовою енколпіони складалися з двох з’єднаних шарнірами частин, які називають аверсом (лицева) і реверсом (зворотня), всередині лежали мощі святих, шматочки Животворящого Хреста та інші християнські реліквії. Половинки відливалися в глиняних чи кам’яних формочках, складених з двох частин. Під час виливання лицеві частини одержували фігуральні та медальйонні відбитки. Далі вони могли доповнюватися гравіюванням, інкрустацією, декоруванням емалями.
     Згідно з повідомленням польського середньовічного хроніста Траскі, золотий хрест-енколпіон належав до скарбниці галицьких князів. Бо, коли польський король Казимир ІІІ Великий у 1340 р. пограбував княжу резиденцію на Замковій Горі у Львові, то вивіз звідти скарби володарів Галицько-Волинської Русі: дві княжі діадеми, золочений престол, оздоблений самоцвітами, багату мантію, хрести з щирого золота, з якого мав великий шматок дерева «з Господнього хреста». Ще один галицький срібний хрест-релікварій з Хресним деревом виявив у музейній збірці Лувру (Франція) відомий мистецтвознавець В. Александрович.
     Очевидно, що до найголовніших храмів княжого Галича і всього князівства реліквії із Святої землі поповнювалися завдяки династичних і дипломатичних зв’язків, турбот духовних ієрархів та ревній праці паломників. Такі святощі могли сотні літ зберігатися в галицьких церквах. Святі мощі лежать в основі вівтарної основи кожного християнського храму, а пізніше – в антимінсі, що встановлювали на престолі.
     Першим, хто знайшов найдавніші близькосхідні хрести-енколпіони на території Прикарпаття, був прославлений археолог Я. Пастернак. Розкопуючи княжий двір на Золотому Тоці в Крилосі, він омріював віднайти літописну Спаську церкву. Серед численних сакральних старожитностей пощастило віднайти два древніх мідних енколпіони. На одному з них на лицевій стороні зображена постать розіп’ятого Ісуса з оголеними грудьми та горизонтально розпростертими руками. Згодом вже в післявоєнні роки археолог Б. Тимощук розкопав аналогічний «сирійський» складень на розкопах літописного Василева (Буковина).
     Галицький хрест з «дзеркальним» написом, виготовлений 1239-1240 рр. Розкопки Я. ПастернакаПояву близькосхідних енколпіонів на території Київської Русі, професор Чернівецького університету С. Пивоваров пов’язує з цілеспрямованою діяльністю візантійських православних кіл у сфері християнізації давньоруського населення. Такі енколпіони, що були знайдені в Галичі, Києві, Василеві, виготовлялися при православних (мелькитських) монастирях у візантійських провінціях у Сирії та Палестині. Звідти прочани-пілігрими, купці, представники візантійських та дипломатичних місій привозили їх на давньоруські землі. Частина хрестів дарувалась візантійським духовенствам руським прихильникам християнства.
     Однак, існує і протилежна точка зору. Сучасна львівська дослідниця С.Боньковська аргументовано доводить, що традиція нагрудних хрестів у Південно-Західній Європі, тобто в західно римській церкві була поширена в кінці IV-V ст. Галицькі хрестики з оголеним Розп’яттям є порівняно раніші навіть від великоморавських (Х-ХІ ст.) і вони були виконані під безпосереднім впливом до романської західноєвропейської іконографії.    
     Нам вдалося ідентифікувати з даною групою релікваріїв двосторонній срібний хрестик з літописного Василева (приватна колекція Р. Білика, м. Заболотів) і міднолитий хрест в фондів Національного заповідника «Давній Галич», також знайдений на Золотому Тоці. Їх виявлення в переважній більшості в місцях проживання князів та князівської знаті або на руїнах патрональних церков свідчить, що вони належали визначним священослужителям або ж були інсигніями галицьких правителів. Сховані під ношею місіонерів та паломників, вважає С. Боньковська, нагрудні хрестики були тими християнськими відзнаками, які сприяли найранішій, хай на перших порах і спорадичній християнізації населення, що заселяло східнослов’янські, в тому числі  теперішні українські землі.
     В історичному процесі склалося так, що за масовістю виробництва і широким побутуванням хрестів-енколпіонів у середньовічному суспільстві домонгольська Русь-Україна показала унікальний приклад у світовій культурно-релігійній традиції, перевершивши за масштабами продукції навіть культове лиття сирійсько-палестинського кругу Візантійської імперії.
     До найбільш поширених у Галицькій землі слід віднести хрести із рельєфним зображенням Богоматері-Оранти із дзеркальним слов’янським написом «Святая Богородице, помагай». При розкопках Десятинної церкви в Києві було знайдено кам’яні формочки двох стулок енколпіона із зображенням Розп’яття і Богоматері на повний ріст з врізним написом «Свята Богородице, помагай». Цікаво, що напис у формі зроблено правильно, а при відлитті він якраз дає зворотне зображення. На думку вченого-археолога О.Рибакова, «дзеркальний» характер напису сприймався як особливий заклинальний прийом і навіть сприяв збуту товарів. Енколпіони з «дзеркальними» слов’янськими написами з’явилися у 1239-1240 роках, після того, як північно-східні землі Русі зазнали навали монголо-татар. Вони мали вберегти інші князівства від знищення.
     Рельєфне зображення розп’ятого Христа оточене напівфігурами перед стоячої Богородиці та Йоана Богослова, святителів Миколая і Григорія. Обабіч центральної постаті спасителя розміщені написи: «Хрест нам похвала» або «Хрест нам утіха».
     Багато мешканців Галицько-Волинської землі, намагаючись уникнути смертельної загрози собі і життю своєї родини, вимушено емігрували в сусідні західні країни. Тому галицькі енколпіони з «дзеркальним» написом археологи віднаходять при розкопках середньовічних міст Болгарії, Румунії, Сербії та Хорватії. А найбільше їх трапляється в Золотій Орді, де мучилися в неволі галицькі християни.
     Повною несподіванкою для археологів стала майже абсолютна відсутність сцен Розп’яття в давньоруському монументальному мистецтві Х-ХІІ ст. Науковцям такі твори були потрібні, щоби точніше продатувати ті чи інші енколпіони. Напевно, що ця ситуація вплинула на мізерне виробництво дрібних іконок з каменю і металу, бо іконографічний сюжет Розп’яття відомий тільки з образів, знайдених на Княжій Горі (збірка меценатів Ханенків), в історичному музеї Стокгольма (Швеції) та на розкопах Новгорода.
     Громадяни Галицько-Волинської держави усвідомлювали, що після татаро-монгольської руїни 1236-1239 років на них чекає глобальна катастрофа. З метою її уникнення князь Данило Романович переніс столицю із старого Галича до новозбудованого Холма. Саме напередодні приходу азійських ординців у Галицькій Русі в сакральному мистецтві стала осмислюватися тема Розп’яття Христового.
     Галицький хрест-енколпіон середини ХІІ ст., знайдений під час розкопок Спаської церкви на Залуківській височині весною 1882 р.У 1981 р. археологічна експедиція під керівництвом В. Ауліха відкрила на Крилоській горі сховище-комору галицького ювеліра, яка загинула в 1241 р. Такого великого ремісничого комплексу ХІІІ ст. досі не знайдено в жодному середньовічному місті. Дослідники виявили 160 тигельків – спеціальних посудин для лиття прикрас і культових речей з дорогоцінних металів. У сховищі відкрито вісім екземплярів хрестів-релікваріїв, виготовлених в майстерні. Кожен з них на лицевій стороні має зображення Розп’яття. Очевидно, що дві парні бронзові іконки з образами Богородиці і Христа-Пантократора – це готові вироби невідомого галицького ювеліра, а три інші іконки з каменю слугували за взірець для випуску масової продукції. Іконку з Розп’яттям можна віднести до шедеврів давньоруської пластики ХІІ ст. Образочок «Зішестя Христа в ад» майже немає аналогій в тогочасному релігійному мистецтві. У центрі на повний ріст зображено Христа. Права рука Ісуса простягнута до Адама, що стоїть навколішки. Христос виводить з пекла прародича людства Адама і його дружину Єву. По ліву руку від Христа знаходиться зображення напівфігури стародавніх царів Соломона і Давида, а над ними – Йоан Хреститель. Це єдине в старій українській іконографії вирішення теми Воскресіння Христа. Животворящий восьмиконечний хрест, який тримає Ісус у лівій руці, – це символ перемоги над смертю.
     Ще зовсім донедавна сакральному мистецтву княжого Галича в російській дореволюційній, а вслід за нею і радянській літературі майже не відводилося місця. Відкриття ювелірної майстерні в 1981 р. перевернуло всі дотеперішні уявлення. А знахідка єпископського хреста-енколпіона біля фундаментів Успенського собору, який, можливо, належав першому галицькому єпископу Космі (1157-1165) засвідчила, що майстри Галицької Русі виробляли сакральні святині у всіх без винятку художніх техніках, в тому числі в такій складній, як перегородчастих емалей.
     Саме тому ми називаємо знахідки пам’яток давньоруської іконографії, як вічні таємниці української археології, бо кожне нове покоління дослідників з новою силою достовірних фактів впізнаватиме істини великого Христового вчення.

Ігор Коваль, доцент кафедри релігієзнавства і теології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника,
Андрій Воробчак, студент Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу






 Опубліковано в номері №25 (1603) в рубриці «Наша історія»

Коментарі:

Коментарів поки що нема.



Ім’я:
Коментар:

Скільки буде 10 + 4 =

* Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях.
Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти.
Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.









Галицький чат
n
10:56:20 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:24 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:34 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:42 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
сестра
17:05:10 20-05-2014

Звертаюся до всіх небайдужих = у Галицькій ЦРЛ народила дитину 16річна сирота з дитячого будинку! Потребує дитячих речей,харчування,памперсів!!! Допоможемо всі,хто чим може!!!
Гнатенко Іван
18:11:47 23-05-2014

До сестра напишіть, будь ласка, якісь координати, куди чи кому надавати гроші чи допомогу в іншій формі.
сестра
09:14:34 01-06-2014

До Гнатенко Дівчина знаходиться у Галицькій ЦРЛ,дитячому відділі,бо не має куди йти з дитиною!
сестра
09:17:11 01-06-2014

До Редактора!!!!! Народ інтересується на кого Ви працюєте????Чому доступ в чат зробили по реєстрації???Щоб народ не міг ВІЛЬНО! зайти і написати чи прочитати правду????
сестра
09:18:25 01-06-2014

Редактору! А може тому,що Ви як були при регіонах,так і сидите?????
Теслюк Володимир
21:14:50 01-06-2014

Шановна сестро, ніхто нікому ніколи не забороняв писати в чаті ПРАВДУ!!! І ніхто не обмежував вхід до чату... Ви самі вільно увійшли і пишете те, що маєте на думці... Реєстрацію запроваджено як і на інших сайтах для того, щоб можна було виявити непорядних дописувачів, які дозволяли собі писати тут образливі і нецензурні висловлювання. Щодо "регіонів", то я там ніколи не був, і працюю виключно для людей. Дякую.
Теслюк Володимир
21:17:14 01-06-2014

Доречі, Ви, сестро, теж могли б назвати своє справжнє ім'я... )))))) Чи Ви боїтеся?
сестра
13:38:55 02-06-2014

Та мені нема чого боятися..... Продажної влади???Це Ви при всіх владах співаєте їм честь і хвалу!!!!!
Теслюк Володимир
14:52:59 02-06-2014

Якщо Вам нема чого боятися, то підписуйтеся своїм іменем, яке Вам дали батьки...
Гнатенко Іван
18:21:03 02-07-2014

до сестра. невже так важко пройти хвилинну рпеєстрацію?? чи вже настільки низький рівень інтелекту, що важко написати e-mail і придумати простенький пароль???? яким же чином вам заважає вільно написати реєстрація??? ніхто ж не коректує ваші повідомлення!!!! Реєструйтеся і пишіть!!!!!
Гнатенко Іван
18:22:00 02-07-2014

до сестра. хоча можливо тут доречніше було б сказати відомою всім фразою: "якщо людина мертва, то це надовго, якщо дурна. то назавжди"!!!!!
Шмельова Марія Вадим
18:22:34 16-09-2014

Підкажіть будь ласка може кто здає квартиру в Галичі
петро
12:00:12 11-12-2014

КАЗКОВИЙ ГАЛЯЦ-ГРАД… Стольне місто на ріці Mов у чорта у руці. Пишно град ся розвиває І містян всіх розважає. Як прогнали ми орду Взяв наш Владко булаву. Мов до танцю він пішов І в палаци увійшов. Челядь громко промовляла І до танцю запрошала. Довгий крилами махав З писка слюні витирав. Всі бояри кричать: «Гуд!» Це наш славний Робін Гуд. Сотник Стримба не лапух Швидко Владка взяв в обух. Челядь тішиться гуде Все по нашому буде! Довгий крила вже сховав Слюні знову витирав. От князівство заживе Мов садочок розцвіте Новий князь добро несе Може буде добре вже. А князь Владко молодець Швидко дьоргав за уздець І не думав не гадав Владко воєвод придбав. Першим був князьок Назяр Той що їздив на позяр. Що палац си збудував Коли вогник поливав. І рука була тверда Била навіть мужика Матушку в дворі лупила Бо не рівно та ходила. Без Надії і Любві Кажуть не жили князі Владко теж не відставав І собі це все придбав. Надя глечики полоче І про всіх князьку стукоче А Любов немов в огні Це мабуть зловісні дні. Челядь тішиться, гуде До князька на чарку йде У палаци, як у двір Файний Владко брегадір. Війт місцевий теж мастак Ходить наче він батрак До Князька пороги б’є Грошики з казни кує. Час летить, шумить, гуде А князівство не цвіте Зароста все буряном Мов городець кабачком. Челядь тішиться, гуде Ще не час, усе буде. Довгий слюні повтирав І тепер вже промовчав. У князівстві знахар був Мірко звали, хто забув. Знав про все він і про всіх Хто здоровий, а хто псіх. Та в бояр на Мірка зуб Князь кричить: «Тобі каюк!» Стримба зібрання веде Знахар в суд і ось вам - фе. Що буде? Ніхто не знає Знахар ціхо ся сховав, Сотник й князь грушки щибає, Довгий знов ся заплював. Далі буде!Напишу!!! Я про всяку єрунду І про Галяцку княжну І про Стримбу орлика Про князівство й ослика.
Літописець галицький
10:08:56 22-12-2014

частина II Время знов прийшов писати Про князівство розказати. Про Старосту напишу І про всяку в світі бзду. Час пливе. Зима гряде! А життя гниле, гниле. Челядь тішиться, гуде, Ще не час, усе буде. Владко всівся у гнізді Мов кобила у вівсі. Стримба князя осідлав І на всіх він накладав. Та не тут прийшла біда З неба хмара насува. Славний град Станіславків Шле старостиних гонців. Челядь в раз заметушилась Щоб біда ця не случилась. В мить зібрали всю братву Не віддати булаву. Стримба зібрання зібрав Довгий крилами махав. І Лахоцький виступав: Похвалив і облизав, Владка так він шанував. Той Лахоцький - хитрий жук Лізе всюди як павук. Цей князьок бальона грав І народ свій обкрадав, Фіру не одну придбав Не одного обскакав. Слово мовив і князьок, Той, що міряв потічок, Вчив він трохи діточок Напивався як бичок. Крилось град його земля Це Федоря – ось імя. Обізвалась мамка Ріна Кажуть файна господиня: Ти староста не правий Вовка наш один такий. Спинку гарно він тримає Нашу челядь обіймає. Важність в нього своя є: Не чіпай ВОНО своє. Відстояли Владка всі Хоч князівство у біді. Всі городи в буряні, Але нам нужни свої Чемні, милії князі. Князь словами промовля Наче Гоголя слова. Віршем криє, покриває Челядь свою звеселяє. Владка тільки не сприйма Його рідная братва Та що пальці три тримає Й оселедці одягає. Брате наш, ти нас продав! Тільки трон ти обійняв, В душу ти нам так наклав Ти забув, хто тебе пхав?! Та ми браття всі такі Тільки нам зайти в князі Забуваєм хто ми. Ні?! Ось напевне нам каюк І загнемся наче крюк. При такому ґаздівстві Всі будемо у …..багні! Будем знов новин чекати І історію писати. А на цьому мабуть все!!! Далі буде! ХАЙ ЖИВЕ!!!
Літописець галицький
10:56:06 25-12-2014

Час глаголить знов прийшов Як процес в князівстві йшов. У палацах як було Про керовніцтво й бухло. Було так мов на балі Як у діда уві сні Матушки бухали За здоровя випивали. Князь хотів навксти лад Вскочив з трону і в палац. Там гучненько вже було, Мов базар усе гуло. Князь зайшов в четвертий ряд, Грюкав стукав все підряд. «Ви попались не шуміть. Це я князь в мить відчиніть. Стукай, грюкай і кричи Не дамо тобі ввійти. Тишком матушки кривлялись Та із князя насміхались. Ось керовніцтво князька Не вартує і нуля. Доведе він нас у мить Скоро не буде що пить. А Староста мудрий був Про невдаху не забув Про «здобутки» і опрос Каже Влодку досвідос. Челядь бистро ся зібрала До старости завітала «Хочем Влодка і усе! Це наш князь нехай буде». А Староста їм в отвіт: «Ви читали браття звіт?! При такому ґаздівстві Ви всі браття у …багні. «НИЖЧЕ ПЛІНТУС! Я кажу. Вірте браття не брешу. Краще в трон любий баран Ніж ваш князь і отаман. То ж чекайти ви письма Із містечка за Дніпра Дам вам мудрого орла Щоб ви вилізли з багна. Влодкові большой привіт Хай читає краще звіт. Розум хай пускає в хід І не лиже всім мов кіт. З цього байка виплива, Прочитавши сі слова. Не той князь що у сідлі Той, що розум в голові. Тож чекаймо вісточки для моєї кісточки От на цьому слові Бувайте здорові.
Пані Галичанка
20:27:13 25-12-2014

Автору цього "шедевру" не завадиило б трохи граматику повчити. А то це схоже на "творєніє" не дуже грамотного учня 5-го класу )))


E-mail:
Пароль:

Прізвище та ім’я:
E-mail:
Пароль:
Ще раз пароль:

УВАГА!
Після реєстрація на вашу електронну адресу прийде лист, в якому буде підтвердження реєстраниці.







Статистика


Locations of visitors to this page

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET



Наша кнопка:



Газета Галицьке слово м.Галич










..

 
Газета «Галицьке слово» © 2010 рiк. Всі права на авторські матеріали належать газеті «Галицьке слово».
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на газету «Галицьке слово», а при передруку
в інтернеті - з активним гіперпосиланням на galslovo.if.ua. Адреса для листування з редакцією: galslovo@ukr.net