на сайті  
   
 
Субота, 7 грудня 2019 року
 






Ваша думка
З якими правовими питаннями у Вас найчастіше виникають труднощі?
оформлення спадщини
оформлення права власності
оренда земельної ділянки
розлучення
позбавлення батьківських прав
оскарження рішень чи бездіяльності органів державної влади
оформлення субсидії
виплата аліментів
виправлення описки в документах
Інше:

        

Переглянути результати

 

Рекомендуємо
 

Загрузка...







Будівниче та лікарське щастя хірурга Чемеринського
15.05.2017 | Переглядів: 492
Рейтинг

     Вже третій місяць діє у Галичі сучасний хірургічний корпус центральної районної лікарні. Завершенню його будівництва наша газета, а також обласні та всеукраїнські ЗМІ, присвятили  серію публікацій, висвітлюючи особливе значення ЦРЛ в царині охорони здоров’я галичан. А насамкінець непересічну роль нового закладу підкреслив своїм візитом Президент України Петро Порошенко. Урочисто відкриваючи хірургічний корпус, глава держави назвав його закладом справді європейського рівня. 
     
     – Медіа та організатори завершення будівництва дійсно належним чином представили  громадськості цей соціально  значущий об’єкт. Щоправда, у тіні свіжої інформації, на жаль, залишились найперші факти створення даного осередку охорони здоров’я. Та сьогодні можна повернутися до цієї теми, надолужити, – зауважив днями міський голова Галича Орест Трачик у розмові з кореспондентом «ГС». І запропонував для публікації справді історичну світлину, яка воскрешає пам’ять про особливу людину, для якої створення сучасної лікарні для краян було мрією професійного життя.
     
     Так от, світлина, 1983 рік. Під прицілом фотооб’єктиву історична подія: першу цеглину у масштабну будову нової Галицької районної лікарні тільки-но заклав керівник закладу  заслужений лікар України Володимир Чемеринський. Почесну роль помічника виконував тодішній голова міськвиконкому Антон Іваночко. Принаймні таку картину дій підказує фото. Антона Несторовича, мабуть, не турбував розподіл «повноважень» на будівельному майданчику. Він знав, який авторитет має Володимир Чемеринський. Що означає для нього турбота про здоров’я галичан і започаткування великої будівничої справи, результат якої служитиме людям десятиліття, а, можливо, й  віки. 

     1984 рік. Володимир Дмитрович у родинному колі. На передньому плані – мати Ганна Михайлівна

     

     1983 рік. Володимир Чемеринський та Антон Іваночко закладають першу цеглу нової районної лікарні у Галичі

     – Ви знаєте, що й місце для нової лікарні вибрав батько. Причому таке, щоб навколишня природа нагадувала людям райський куточок, курорт. Та перш, ніж це було затверджено проектом, важко й уявити, скільки разів він побував у різних інстанціях, щоб домогтися будівництва, – згадує дочка Чемеринська Лідія Володимирівна.Звичайно, що у 1983-му ні головний лікар, ні керівник міста й подумати не могли, що зведення цього закладу охорони здоров’я розтягнеться на десятиліття. Та навіть ця обставина, як то кажуть, не зупинила для Чемеринського час – на жаль, не дочекався народний лікар щасливих входин до нової лікарні. Він передчасно пішов із життя 7 лютого 1996 року. Але й сьогодні колишні колеги та їх послідовники часто згадують школу професійності і людяності славетного лікаря Володимира Дмитровича Чемеринського. А іноді й жалкують, що не вберегли його від викривлених наслідків «оксамитової революції» 1990 року, коли заздрісники визнання головного лікаря відправили його на пенсію. Бо, мовляв, нові часи потребували нових людей. Досвід, заслуги, великі плани 60-літнього заслуженого лікаря України не цікавили тодішніх псевдореформаторів. Його наполегливість та принциповість давно дратували деяких медиків та функціонерів, не дуже охочих до роботи. Але ніхто не наважувався грубо витіснити відомого хірурга та організатора медицини Чемеринського, якого знали впливові особистості в Івано-Франківську, Києві і навіть у Москві. Тож кілька разів Володимиру Дмитровичу пропонували іншу роботу, зокрема, у обласному центрі та навіть у столиці. Але він не погоджувався. Тим більше, що дружина Олена Семенівна, до думки якої він завжди прислухався, не хотіла міняти Галич на інше місто, оскільки прикипіла тут до своєї педіатричної справи. Та настав час, коли головного лікаря все ж таки вдалось відсторонити...
     
     Для Володимира Дмитровича це було важким випробуванням. Він банував не за посадовим кріслом, а за можливістю діяти, оскільки зі студентських років почувався лідером – в інституті був старостою групи. До слова, батько пана Володимира мріяв, щоб син став залізничним майстром. Та магістраль його життя пішла дорогою материнського прагнення – лікарською. У 1950 році юнак з Поплавників Владко Чемеринський вступив до Станіславського медичного інституту, де швидко розкрилися його організаторські та фахові здібності. Користь від того незабаром відчули також його багатодітні батьки (мали шестеро дітей), бо з четвертого курсу Володимир почав працювати медбратом в обласній лікарні, чим значно полегшив родинні витрати на своє студентство. У подальшому завжди розраховував, перш за все, на самого себе. І завжди, чим міг, допомагав сестрам-колгоспницям, які по-рабськи працювали на колективній ниві. 
     
     На шостому році навчання майбутній дипломований лікар взяв собі за дружину чарівну однокурсницю Олену. І поїхала молода сім’я працювати у гірське селище Вигода Долинського району. Непересічним здібностям Чемеринських віддали належне. Володимир Дмитрович отримав посаду завідувача районним відділом охорони здоров’я, а Олена Семенівна взяла на себе відповідальну посаду педіатра. Попри адміністративні справи, чоловік вдосконалювався у практичній медицині. Взагалі, у Вигоді Володимира Дмитровича вважали лікарем-універсалом, який лікує і рятує від будь-яких хворіб. Тож коли Чемеринського у 1961 році запросили на роботу до Галича, вигодчани так вмовляли його залишитися у них, що готові були побудувати для родини хату. Тим паче, що за короткий час Володимир Чемеринський зміг побудувати у Вигоді лікарню.
     
     Та Володимир Дмитрович сприйняв повернення до рідного району, як усмішку долі і найцінніший подарунок для своєї мами Анни Михайлівни. Вона дуже хотіла, щоб син дбав про здоров’я своїх односельців, земляків, як колишній сусід Чемеринських, відомий лікар Михайло Шекета. Тож разом з дружиною, маленькою донечкою Лідою та новонародженою Оксаною, Володимир Дмитрович перебрався до Галича – на посаду головного лікаря районної лікарні. Коло його офіційних обов’язків і моральних зобов’язань перед хворими важко навіть окреслити. Зазначимо тільки, що неймовірні адміністративні навантаження не змогли забрати у Чемеринського титул дійсно талановитого, невтомного практикуючого хірурга.
     
     – Ми з Володимиром Дмитровичем працювали разом три десятиліття. Зробили неймовірну кількість операцій, у тому числі – дуже важких, – згадує сьогодні ургентний хірург Василь Золотонишин, у ті часи – завідувач хірургічним відділенням лікарні. – Операцій тоді робилося значно більше, ніж тепер, іноді важко було встигати за потоком хворих. Але коли поряд був Чемеринський, не виникало жодного сумніву, що щось може піти не так. Його впевненість і холоднокровність у критичні моменти передавалася багатьом. І не тільки у суто лікувальних справах. Володимир Дмитрович так само мав над собою керівництво – районне, обласне, і не лише медичне, але й жорстке – партійне. І не раз начальство знаходило, за що його можна «посповідати». Головний переживав з цього приводу, але ніколи не зганяв свої проблеми чи поганий настрій на підлеглих. За великим рахунком він був людиною, про яку згадується тільки хороше, – зазначив Василь Іванович.

     

     1977 рік. Поряд з головним лікарем – Марія Побуцька, тоді молодий терапевт, а на сьогодні – багаторічний завідувач терапевтичним відділенням Галицької ЦРЛ

     Продовженням цієї думки є спогади про те, що для Володимира Дмитровича не мало значення, якої нації, яких поглядів, яких статків його пацієнт. Кожен, хто звертався до нього, був, насамперед, страждаючим, заради здоров’я якого потрібно прикласти все, що вмієш, все, на що спроможна місцева медицина. Тим паче, коли допомоги потребувала скромна сільська людина. «Вона вас хлібом годує, вона потом землю зрошують, а ви їх кривдите!?», – сварив головний своїх працівників,  помітивши за кимось байдужість до хворих з навколишніх сіл.
     
     … Оскільки ми розпочали сьогодні розповідь про Володимира Чемеринського з будівельного майданчика, то зазначимо, що це була постійна прикмета його керівної роботи. У Галичі за Володимира Дмитровича добудовано третій поверх старої лікарні (за це він отримав строгу догану), побудовано нове приміщення дитячого відділення та поліклініки, зведено стіни і накрито дахом новий хірургічний корпус… У галицьких селах відкрили близько 20 медпунктів та амбулаторій. Старі люди пам’ятають, як головний лікар району приїздив на новобудови, закладав разом з селянами фундаменти, організовував толоки … І все це для того, щоб у селах були свої осередки охорони здоров’я, щоб була у людей можливість у будь-який час отримати кваліфіковану, бодай первинну, медичну допомогу. 
     
     Тож не важко уявити собі душевний стан Володимира Дмитровича, коли йому запропонували «заслужений відпочинок». Тим паче, що це сталося  саме у той час, коли треба було підганяти процес будівництва нової ЦРЛ. Можливо, що його авторитет, зв’язки, організаторський талант і прискорили б новосілля… Та не судилося. Ця обставина добряче вдарила по здоров’ю екс-керівника. З часом він пережив інфаркт, клінічну смерть, його мучила гіпертонія… Але Чемеринський і гадки не мав покидати роботу хірурга. 
     
      У свій останній робочий день Володимир Дмитрович зробив чергову операцію та змучений пішов додому. За збігом обставин вдома у той день нікого не було. Тож життя Володимира Чемеринського, яке завжди було оповите десятками, сотнями людей, їх втіхами і печалями, обірвалося на самоті. Та коли ця гірка звістка облетіла район, світла постать народного лікаря опинилася у неймовірно велелюдній ріці співчуття та жалоби, як це буває, коли громадськість втрачає дійсно велику людину. 
     
     Таким Чемеринський є і сьогодні, двадцять один рік потому, бо пам’ять народна – не одноденка. Галичани пам’ятають його і згадують добрим словом. А багато людей, підходячи до барельєфу Володимира Чемеринського, який встановлено у районній поліклініці, осіняють себе хресним знаменням, освячуючи щирі почуття до цієї людини і до Господа Бога, який подарував її галицькій землі. Нові ж корпуси ЦРЛ є монолітною згадкою про Володимира Чемеринського – Людину і Лікаря з великої букви. До слова, щасливу людину, бо його справу продовжує велика лікарська династія. Дочка Лідія Кулинич – дитячий психоневролог та зять Олег Кулинич – завідувач хірургічним відділенням Галицької ЦРЛ, відомі також за межами району фахівці. Дочка Оксана та зять Олександр Копчаки працюють у Івано-Франківську: пані Оксана вже 15 років викладає у медичному університеті, пан Олександр завідує малою інвазивною хірургією в обласній лікарні. Троє онуків теж пішли дорогою діда: Михайло – майбутній хірург, Мар’яна – доцент кафедри терапії медуніверситету, Уляна – є педіатром Калуської дитячої лікарні. Зауважимо, що їх чоловіки теж лікарі. А ще один онук Чемеринського – Володимир, став дипломатом. І ця стезя – теж продовження справи дідуся, бо у своїй нелегкій справі він теж умів бути дипломатом. 

Марія ПАЛЮГА






 Опубліковано в номері №16 (1962) в рубриці «Офіційно»

Коментарі:

Коментарів поки що нема.



Ім’я:
Коментар:

Скільки буде 7 + 7 =

* Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях.
Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти.
Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.







Галицький чат
n
10:56:20 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:24 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:34 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:42 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
сестра
17:05:10 20-05-2014

Звертаюся до всіх небайдужих = у Галицькій ЦРЛ народила дитину 16річна сирота з дитячого будинку! Потребує дитячих речей,харчування,памперсів!!! Допоможемо всі,хто чим може!!!
Гнатенко Іван
18:11:47 23-05-2014

До сестра напишіть, будь ласка, якісь координати, куди чи кому надавати гроші чи допомогу в іншій формі.
сестра
09:14:34 01-06-2014

До Гнатенко Дівчина знаходиться у Галицькій ЦРЛ,дитячому відділі,бо не має куди йти з дитиною!
сестра
09:17:11 01-06-2014

До Редактора!!!!! Народ інтересується на кого Ви працюєте????Чому доступ в чат зробили по реєстрації???Щоб народ не міг ВІЛЬНО! зайти і написати чи прочитати правду????
сестра
09:18:25 01-06-2014

Редактору! А може тому,що Ви як були при регіонах,так і сидите?????
Теслюк Володимир
21:14:50 01-06-2014

Шановна сестро, ніхто нікому ніколи не забороняв писати в чаті ПРАВДУ!!! І ніхто не обмежував вхід до чату... Ви самі вільно увійшли і пишете те, що маєте на думці... Реєстрацію запроваджено як і на інших сайтах для того, щоб можна було виявити непорядних дописувачів, які дозволяли собі писати тут образливі і нецензурні висловлювання. Щодо "регіонів", то я там ніколи не був, і працюю виключно для людей. Дякую.
Теслюк Володимир
21:17:14 01-06-2014

Доречі, Ви, сестро, теж могли б назвати своє справжнє ім'я... )))))) Чи Ви боїтеся?
сестра
13:38:55 02-06-2014

Та мені нема чого боятися..... Продажної влади???Це Ви при всіх владах співаєте їм честь і хвалу!!!!!
Теслюк Володимир
14:52:59 02-06-2014

Якщо Вам нема чого боятися, то підписуйтеся своїм іменем, яке Вам дали батьки...
Гнатенко Іван
18:21:03 02-07-2014

до сестра. невже так важко пройти хвилинну рпеєстрацію?? чи вже настільки низький рівень інтелекту, що важко написати e-mail і придумати простенький пароль???? яким же чином вам заважає вільно написати реєстрація??? ніхто ж не коректує ваші повідомлення!!!! Реєструйтеся і пишіть!!!!!
Гнатенко Іван
18:22:00 02-07-2014

до сестра. хоча можливо тут доречніше було б сказати відомою всім фразою: "якщо людина мертва, то це надовго, якщо дурна. то назавжди"!!!!!
Шмельова Марія Вадим
18:22:34 16-09-2014

Підкажіть будь ласка може кто здає квартиру в Галичі
петро
12:00:12 11-12-2014

КАЗКОВИЙ ГАЛЯЦ-ГРАД… Стольне місто на ріці Mов у чорта у руці. Пишно град ся розвиває І містян всіх розважає. Як прогнали ми орду Взяв наш Владко булаву. Мов до танцю він пішов І в палаци увійшов. Челядь громко промовляла І до танцю запрошала. Довгий крилами махав З писка слюні витирав. Всі бояри кричать: «Гуд!» Це наш славний Робін Гуд. Сотник Стримба не лапух Швидко Владка взяв в обух. Челядь тішиться гуде Все по нашому буде! Довгий крила вже сховав Слюні знову витирав. От князівство заживе Мов садочок розцвіте Новий князь добро несе Може буде добре вже. А князь Владко молодець Швидко дьоргав за уздець І не думав не гадав Владко воєвод придбав. Першим був князьок Назяр Той що їздив на позяр. Що палац си збудував Коли вогник поливав. І рука була тверда Била навіть мужика Матушку в дворі лупила Бо не рівно та ходила. Без Надії і Любві Кажуть не жили князі Владко теж не відставав І собі це все придбав. Надя глечики полоче І про всіх князьку стукоче А Любов немов в огні Це мабуть зловісні дні. Челядь тішиться, гуде До князька на чарку йде У палаци, як у двір Файний Владко брегадір. Війт місцевий теж мастак Ходить наче він батрак До Князька пороги б’є Грошики з казни кує. Час летить, шумить, гуде А князівство не цвіте Зароста все буряном Мов городець кабачком. Челядь тішиться, гуде Ще не час, усе буде. Довгий слюні повтирав І тепер вже промовчав. У князівстві знахар був Мірко звали, хто забув. Знав про все він і про всіх Хто здоровий, а хто псіх. Та в бояр на Мірка зуб Князь кричить: «Тобі каюк!» Стримба зібрання веде Знахар в суд і ось вам - фе. Що буде? Ніхто не знає Знахар ціхо ся сховав, Сотник й князь грушки щибає, Довгий знов ся заплював. Далі буде!Напишу!!! Я про всяку єрунду І про Галяцку княжну І про Стримбу орлика Про князівство й ослика.
Літописець галицький
10:08:56 22-12-2014

частина II Время знов прийшов писати Про князівство розказати. Про Старосту напишу І про всяку в світі бзду. Час пливе. Зима гряде! А життя гниле, гниле. Челядь тішиться, гуде, Ще не час, усе буде. Владко всівся у гнізді Мов кобила у вівсі. Стримба князя осідлав І на всіх він накладав. Та не тут прийшла біда З неба хмара насува. Славний град Станіславків Шле старостиних гонців. Челядь в раз заметушилась Щоб біда ця не случилась. В мить зібрали всю братву Не віддати булаву. Стримба зібрання зібрав Довгий крилами махав. І Лахоцький виступав: Похвалив і облизав, Владка так він шанував. Той Лахоцький - хитрий жук Лізе всюди як павук. Цей князьок бальона грав І народ свій обкрадав, Фіру не одну придбав Не одного обскакав. Слово мовив і князьок, Той, що міряв потічок, Вчив він трохи діточок Напивався як бичок. Крилось град його земля Це Федоря – ось імя. Обізвалась мамка Ріна Кажуть файна господиня: Ти староста не правий Вовка наш один такий. Спинку гарно він тримає Нашу челядь обіймає. Важність в нього своя є: Не чіпай ВОНО своє. Відстояли Владка всі Хоч князівство у біді. Всі городи в буряні, Але нам нужни свої Чемні, милії князі. Князь словами промовля Наче Гоголя слова. Віршем криє, покриває Челядь свою звеселяє. Владка тільки не сприйма Його рідная братва Та що пальці три тримає Й оселедці одягає. Брате наш, ти нас продав! Тільки трон ти обійняв, В душу ти нам так наклав Ти забув, хто тебе пхав?! Та ми браття всі такі Тільки нам зайти в князі Забуваєм хто ми. Ні?! Ось напевне нам каюк І загнемся наче крюк. При такому ґаздівстві Всі будемо у …..багні! Будем знов новин чекати І історію писати. А на цьому мабуть все!!! Далі буде! ХАЙ ЖИВЕ!!!
Літописець галицький
10:56:06 25-12-2014

Час глаголить знов прийшов Як процес в князівстві йшов. У палацах як було Про керовніцтво й бухло. Було так мов на балі Як у діда уві сні Матушки бухали За здоровя випивали. Князь хотів навксти лад Вскочив з трону і в палац. Там гучненько вже було, Мов базар усе гуло. Князь зайшов в четвертий ряд, Грюкав стукав все підряд. «Ви попались не шуміть. Це я князь в мить відчиніть. Стукай, грюкай і кричи Не дамо тобі ввійти. Тишком матушки кривлялись Та із князя насміхались. Ось керовніцтво князька Не вартує і нуля. Доведе він нас у мить Скоро не буде що пить. А Староста мудрий був Про невдаху не забув Про «здобутки» і опрос Каже Влодку досвідос. Челядь бистро ся зібрала До старости завітала «Хочем Влодка і усе! Це наш князь нехай буде». А Староста їм в отвіт: «Ви читали браття звіт?! При такому ґаздівстві Ви всі браття у …багні. «НИЖЧЕ ПЛІНТУС! Я кажу. Вірте браття не брешу. Краще в трон любий баран Ніж ваш князь і отаман. То ж чекайти ви письма Із містечка за Дніпра Дам вам мудрого орла Щоб ви вилізли з багна. Влодкові большой привіт Хай читає краще звіт. Розум хай пускає в хід І не лиже всім мов кіт. З цього байка виплива, Прочитавши сі слова. Не той князь що у сідлі Той, що розум в голові. Тож чекаймо вісточки для моєї кісточки От на цьому слові Бувайте здорові.
Пані Галичанка
20:27:13 25-12-2014

Автору цього "шедевру" не завадиило б трохи граматику повчити. А то це схоже на "творєніє" не дуже грамотного учня 5-го класу )))


E-mail:
Пароль:

Прізвище та ім’я:
E-mail:
Пароль:
Ще раз пароль:

УВАГА!
Після реєстрація на вашу електронну адресу прийде лист, в якому буде підтвердження реєстраниці.







Статистика


Locations of visitors to this page

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET



Наша кнопка:



Газета Галицьке слово м.Галич










..

 
Газета «Галицьке слово» © 2010 рiк. Всі права на авторські матеріали належать газеті «Галицьке слово».
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на газету «Галицьке слово», а при передруку
в інтернеті - з активним гіперпосиланням на galslovo.if.ua. Адреса для листування з редакцією: galslovo@ukr.net